Українська література » Інше » Українська література 17 століття - Автор невідомий

Українська література 17 століття - Автор невідомий

Читаємо онлайн Українська література 17 століття - Автор невідомий
приличні из-ьявляет, нарицающе князя росска Мосох, и прочее.

И тако россьі от россїянія своего прозвашася, а от славянов именем точію разнствуют, по роду же своєму єдино суть, и яко єдин и тойжде народ славенскій, наридається славеноросскій, или славноросскій.

О НАРОД-Ь САРМАТСКОМ И О НАРЬЧІИ ЕГО

Савромаціи, или Сармаціи страна єсть вся вь той же Европі, третій части світа жребія Афетова. Обаче сугуба єсть — єдина Скифская, идеже ньіні сидят скифи, или тата-ре; вторая, идеже москва, русь, поляки, литва, пруси и прочіи обитают.

Савромація прозвася гречески от народа, имуща подобіе ехидньїних, или ящурчих, очес: ибо «єхидна» гречески «сав-рос», а «око» — «омма» нарицается. Обаче толиким стран-ньім нар-Ьчіем не конечні естество очес, но паче страх и муже-ство оваго народа сарматскаго изьбразуется, зане прежде вся земля от сих людей трепеташе.

Иньїи літописци род сарматов производят от Асармота, или Сармота, праправнука Арифаксад®ва, сьіна Симова. Йніи — от Рафада, внука Афетова, того ради, яко Асармота и Рифада племя, совокупившеся, купно обиташе.

Откуду под тім сармацким именем всі прародителі наши славенороссійскіи — москва, россьі, поляки, литва, поморяне, вольїнци и прочіи заключаются, понеже и сарматов такожде, яко и россов, от міста на місто преносящи-мися и роспрошенньїми и россіянньїми гречестіи древній літописцьі с россійскими и сь прочіими согласно нари-цают.

О НАРОДІ РОКСОЛЯНСТЕМ И О НАРІЧІИ ЕГО

От тіх же сармацких а славяноросских осад той же народ росскій изьійде: онего же ніціи нарицаху ся росси, а иньїи аляньї, а потом прозвашася роксоляньї, аки бьі «росси» и «аляньї», понеже всі літописцьі всіх тіх народов предречен-ньіх нарічіем паче, нежле естеством разділяют,.Афетово вя-ще племя бьіти повідающе, и Сармота праотца Мосоха сьіна его, нарицающе. Ибо тьіяжде народьі славенороссійскіи, по времени умножающеся и по различньїх містіх вселяющеся, еще и иньїми различннми именьї от рік, лісов, примітов, поль, от діл и от князей своих имен и нарічій прозваньї бьіша, якоже болгари и вольїнци от ріки Волги, муровляне от ріки Муравьі, или от князя Мората, полочане — от ріки Полотьі, донцьі — от Дону, запорожцьі — от Запорожжя, козаки — от славнаго своего древняго нікоего вожда прозвищем Козака, побідивше сь ним татаров, прозвашася, древляне, или полі-сяне — от древес, или от лісов густьіх. Поляне, или поляки — от поль, половцьі — от лова звірина и от пліну людей. Пе-ченізи — от жестокости и мучителства своего. Татаре — от ріки Тартар 8. А тьіи ж народи татарскіи, егда посідоша страну Траційскую 9, идеже Константинополь и прочіи градьі, прозвани бяху от траков 10, то єсть от жителей страньї, нари-цаемой Трація, труки, а потом, преложеніем двох словес азбучньїх, турки прозвалися. Скити, тьіи ж татаре, от горьі Скифи нареченньї суть, зане под тою горою, яко и Кавказьій-скою, зь начала обитаху. Сіверяне — от страньї Сіверскія — над Десною и Сеймом ріками сідящія. Литва — от Литвоса, сьіна царя Вейдевута пруськаго. Чехи — от Чеха “-князя, ляхи, или лєхи — от Лєха t2, перваго короля польського. Москва-народ — от Мосоха, праотца своего и всіх славено-россов, сьіна Афетова, а царствующій град Москва — от ріки Москви, и прочая, сим подобная.

О МОСОХУ, ПРАРОДИТЕЛЮ СЛАВЕНОРОССІЙСКОМ И О ПЛЕМЕНИ ЕГО

Мосох, шестьій сьін Афетов, внук Ноев, толкует же ся от еврейска словенски «Вьітягающій» и «Ростягающій», от витягання дука и от разширенія великих и множественньїх народов московских славенороссійских, полских, вольїнских, ческих, болгарских, сербских, карвацких и всіх обще, елико их єсть, славенска язьїка природні употребляющих.

Той бо Мосох, по потопі року 131-го, шедши от Вавилона сь племенем своим, абіе вь Азіи, и Европі, над брегами Понт-скаго, или Чорного моря, народьі московитов, от своєю имени, осади. И оттуду умножшуся народу, поступая день от дне вь полунощньїя страньї, за Чорное мїоре, над Доном и Волгою ріками и над езером, или одногою морскою Міотис, идеже Дон вьпадает, вь полях широко селеньми своими распростра-нишася, по свойству и истолкованію имени отца своего Мо-соха. Ибо, яко «Афет» толкуется «Разширеніе», или «Раз-ширителен», тако подобні сказуется и «Мосох» - «Ростягающій» и «Далече вьітягающій».

И тако от Мосоха, праотца славенороссійскаго, по наслі-дію его, не токмо москва, народ великій, но и вся русь, или россія, вьішреченная произьійде, аще вь ніких странах мало что вь словесех и преминися, обаче единьїм славенским язьі-ком глаголют.

О НАРІЧІИ МОСКВЬІ,

НАРОДА И ЦАРСТВЕННАГО ГРАДА

Нарічіе то «Москва», от имени праотца Мосоха изшед-шее, аще оно искони вістно древним літописцем бі, обаче на мнозі и вь молчаніи пребьіваше. Ибо егда тріе братія, князіе варязстіи, о них же будет нижае, и великая княгиня Олга, или Елена, и всея Россіи первьш самодержец Владимір и вто-рьш — Мономах13 Россіею обладаша, тогда россами, или русаками звахуся, а вь россійских землях точію кіевскіи, вла-дьімирскіи, великоновгородскіи, черніговскіи, галицкіи, сла-венскіи и прочіи князи именитьі бяху.

Москва бо город над рікою Москвою, от имени ея наре-ченньш, найпервій сь древа создан бьість и незначен, даже до великаго князя Іоанна Даниловича14, иже престол княженія от Владиміра15-града вь Москву-град пренесе.

И тако величеством славьі престола княженія, от Влади-мира-града пренесеннаго, богоспасаемьш град Москва про-славися и прародителное вь нем имя Мосоха вь народі россійском отновися [...]

О ПРЕСЛАВНОМ ВЕРХОВНОМ И ВСЕГО НАРОДА РОССІЙСКАГО ГОЛОВНОМ ГРАДІ КІЕВІ И НАЧАЛІ ЕГО

Православньїй град Кіев, коего бьі літа искони основался, вь многих літописцех руских ність числа, точію сице его вьіводят известное начало, яко по вознесеній господа нашего Ісус Христа на небеса, егда, благодать духа святого апостоли святьіи пріемше, разьійдошася вь всю землю проповідати евангеліе всей твари, кь вірі же Христовой и кь крещенію обращати, тогда да изрядньш заступник наш россійскій святий апостол Андрей Первозванньїй16, по жребію розсівая благоплодное сімя евангелія господа нашего Ісус Христа вь Европі, пустися вь Греческую землю, кь скифам, или тата-ром 17; достигши же Херсона 18, увістися, яко близ єсть устье ріки Дніпра и, хотя оттуду ити вь Рим, попльї горі Дніпра, и, приближшися кь горам високим (идіже нині Кіев), ста под ними, и, возшед на тіжде горьі, благослови их, и крест водрузи на місті, идеже по сем церков Воздвиженія Крес-та Господня19 сооружися, пророчески глаголя учеником своим:

— На сих горах возсіяет благодать божія, и будет град велик, и воздвигнет господь бог вь нем множество церквей.

По сем отпустися Дніпром и прійде кь славяном, идеже НИНІ Великій Новгород, и оттуду чрез землю варяжскую пустися до

Відгуки про книгу Українська література 17 століття - Автор невідомий (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: