Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко
Що ж до Гната Хоткевича — письменника, композитора й музиканта, то він переклав українською саме Калідасову «Шакунталу». Твір захопив митця настільки, що він, не знаючи санскриту, взявся за нього — йому допомагали тільки переклади «Шакунтали» європейськими мовами. І вийшов високохудожній переклад, що став помітним явищем в українській культурі.
Працюючи над перекладом, Гнат Хоткевич ретельно вивчав літературу про Калідасу і його творчість, про культуру країни, її літературу й художні жанри, особливо давньоіндійску драму. Це відбилося у вступній статті до його «Шакунтали», яка побачила світ 1928 року в Харкові. А вже наступного, 1929 року, тут вийшла українською інша лірична поема Калідаси — «Хмара-вістун» («Меґха-дута»), перекладена безпосередньо з санскриту Павлом Ріттером. У передмові Гнат Хоткевич обізнано розмірковує щодо зародження давньогрецької і давньоіндійської драми, переконливо й рішуче відкидає тодішні твердження про вплив першої на другу.
Про враження, яке справив на Гната Хоткевича цей твір Калідаси, свідчить і те, що на тему «Шакунтали» він написав 23 інструментальних та 7 вокальних творів, використавши при цьому гами давньоіндійської музики. Що підтверджує: відомий україн<181>ський письменник, композитор і музикант глибоко знав не лише літературну, а й музичну спадщину індійського народу.
Наостанок варто сказати, що нащадки мудреця Васіштхи, через якого Вішвамітра вдався до нечуваного подвижництва, носили пасмо волосся на виголеній голові, тобто «оселедець» (ТРС, 82–92), що імена Вішвамітра (тотожне слов. Всемир) і Кама засвідчені в написах (IV ст. до н.е.) тисячолітньої Боспорської держави (столиця — Пантикапей, зараз — Керч), яка існувала на півдні України і до якої входили індоарійські племена (КБН, №№ 211, 242; ТРС, 100–117). Що на Чернігівщині є місто й річка Мена, а в українців побутують прізвища Шакун і Сакун (ім’я Шакунтала має і форму Сакунтала).
І що країну, сьогодні відому світові як Індія, самі індійці з сивої давнини й донині називають Бгарата, за ім’ям уславленого сина Шакунтали та Душ’янти, героїв безсмертного твору Калідаси. <182>
Розділ IV. КОЗАЦЬКА ІНДОАРІКА
Індоарійський елемент у прізвищах запорозьких козаків
Деякі козацькі прізвища з індоарійським забарвленням детально розглядалися в книжці «Таємниці розкриває санскрит» (2000 р.). Це прізвища Мазепа (166–176), Баглай (177–186) і Панікар (153–163). Частково розглядалися тут і козацькі прізвища Динда, Динденко (25), Шамшура (26), Шаравара (115–116). А в цій книжці поза цим розділом розглядаються козацькі прізвища Болудей і Білдей (стаття «Балодей» у ІІ розділі), Харко, Харченко (стаття «Хардей» у ІІ розділі) й Шандаровський (стаття про Місяць-Чандру в ІІІ розділі).
1. Балвір, Бальвір, Балбир, Балбиренко
Балвір Василей (РВЗ, 101; Канівський полк, сотня Стародубова); Балвір Андрушко, Балвір Васько (170, 171; Білоцерківські полк і сотня); Балвір Гнат (190; Білоцерківський полк, сотня Антонівська); Балвір Степан (252; Брацлавський полк, сотня Станіславовська); Балвір Ярема (415; Полтавський полк, сотня Зінківська); Бальвір Яцько (156; Корсунський полк, сотня Ясутина); Балбир Ясько (76; Черкаський полк, сотня Лазарева); Балбиренко Іван (123; Канівський полк, сотня Іржищівська); Балбиренко Сахно (175; Білоцерківські полк і сотня).
Сюди ж, очевидно: Барвір Пашко (161; Корсунський полк, сотня Гавриленкова); Банбиренко Семен (296; Київський полк, сотня Предримирського); Бамбиренко Максим (345; Переяславський полк, сотня Заворицька). Щодо прізвища Барвір, то слід зазначити, що в тому ж Корсунському полку, щоправда, в сусідній сотні, служив і козак Ясько Бальвір. Це дозволяє вважати форму Барвір опискою, правильно буде — Балвір.
Індійські факти: санскр. Балавіра (хінді — Балвір, Бальвір) — ім’я землеробського божества, старшого брата Крішни; сучасні індійські імена: Вір, Віра (жіноче), Балвір (Бальвір); сучасні пенджабські імена: Балбір Сінх, Балбір Сінх Сандгу, Балбір Сінх Чаудгурі; давнє пенджабське ім’я Бірбаль (з перестановкою компонентів), що його мав наближений до імператора Акбара (1556–1605) індійський раджа, який став улюбленим персонажем ін<185> дійського фольклору на взірець Ходжі Насреддіна.
Санскр. bala — «сила», «могутність», «влада» (СРС, 462) + vira — «богатир», «герой», «муж» (СРС, 615). Тобто все ім’я Балавіра означає «Могутній богатир/герой».
Якщо врахувати ще два козацькі прізвища — Білдей і Болудей, теж пов’язані з Балавірою, то в 9 з 16 полків «Реєстру» зафіксовано 15 носіїв прізвищ, які сходять до двох імен старшого брата Крішни — санскр. Балавіра (хінді — Балвір, Бальвір) та санскр. Баладева (хінді — Бальдев). Найбільше цих прізвищ у Білоцерківському полку — 4, що, мабуть, і невипадково, бо Баладева іноді тлумачаться Білобог. Тобто в імені Балвір і в назві Біла Церква те саме значення «білий». Що може бути й невипадковим.
По 2 носії прізвища Балвір і похідних від нього мають Канівський, Корсунський і Переяславський полки, по 1 — полки Брацлавський, Київський, Полтавський, Черкаський і Чигиринський. Відсутні подібні прізвища в Кальницькому, Кропивнянському, Миргородському, Ніжинському, Прилуцькому, Уманському й Чернігівському полках. Географічно, якщо орієнтуватися по Дніпру, то помітно більше цих прізвищ на Лівобережжі — 12, на Правобережжі їх — лише 3. Основна маса прізвищ в ареалі Біла Церква — Переяслав — Канів — Корсунь, усього 10. Така картина певною мірою узгоджується з поширенням козацьких прізвищ Білий і Чорний. Більшість прізвищ Чорний припадає на Лівобережжя, особливо на полтавсько-миргородський регіон, де в 4-х полках із 16-ти зосереджено половина прізвищ Чорний — 49.
В індійській міфології Балавіра (хінді Балвір або Бальвір) — старший брат воїнського й пастушницького божества Крішни. Балавіра відомий і під іншими іменами: санскр. Баларама (хінді Бальрам) — «Могутній Рама», санскр. Баладева (хінді Бальдев) — «Могутній бог» (іноді тлумачать як «Білий бог», «Білобог»), санскр. Балабгадра (хінді Бальбгадра) — «Могутній благом» або «Всеблагий», Бала або Рама — відповідно «Могутній» і «Рама»,
