Українське письменство - Микола Зеров

[Баришівка, 1922 р.]

Дорогий Володимире Варламовичу!

Якщо жінка зайде до Вас і застане Вас — що, здається, тяжко, — не одмовтесь дати для мене отого Вашого паперу для перекладу «Балладини». Чернетка Ваша. Взагалі всі чернетки, що матимуть чернетсько естетичний вигляд — з кількома поверхами перекреслень, з пробами пера і кляксами — надсилатиму Вам.

Якщо хочете, то до них можу в додаток надсилати і чистовики. Тільки боюсь, що це Вам не так цікаво.

Як почуваєте себе після Петербурґу?

                                                                Ваш. М. Зеров

Дорогий Володимире Варламовичу!

Чи не дасте мені ще — прошу вибачити, що обридаю, — кілька шестиаркушевих стопок великого поштового паперу — товариства охорони абощо — в городі ще так тяжко його діставати! Мені хотілося мати щось путяще, бо я незабаром маю сідати за переклад «Балладини». Чернетки, які маю, передаю Вам.

Як ся маєте? У нас тихо, нікого не роздягають — можна працювати. Потроху роблю — що можу без книжок, — і втішаюся Рильським.

26. XI. 1922                                                   Ваш М. Зеров

Київ, 27 травня 1924 р.

Комерц., 5, 11

Дорогий Павле Григоровичу!

Вашого листа одержав і щиро Вам за нього вдячний. Ви даремно вважаєте потрібним виправдувать своє мовчання: 1) в академіки від літератури я ще не збираюсь, а по 2) хто ж не знає, що надламуєтесь над купами українського графоманства, яке залежами ґуано (Перу, підручник географії Смирнова) — втішає нас у «Червоному шляху»; про це одностайно розповідають наші київські «соглядатаї», що їздять до Вашої «страни обітованої».

«Камену» я Вам уже послав. Видали її, на мою думку, прекрасно. Особливо мені до вподоби друк — чіткий, благородного рисунка шрифт і чорна справжня фарба! Щодо змісту, я «об том незвестен». То вже Вам міркувати, краща «Камена» від «Антології» чи гірша.

Павла Петровича друга книжка{212} ще in spe. Можливо, буде на осінь. Задумує він її цікаво, але його писання від голови, а не від безпосереднього внушіння серця, — і синтакса у нього російська. Люблю я його дуже, але думаю, що для Парнасу йому не стає мови, а для масового читача він роблений і «холодний».

Зміст Вашої книжки переглянув. Що Ви не пускаєте «Сковороди», це добре: «Сковорода» потребує окремого видання. Мою думку про нього Ви знаєте. Він цікавий головним чином як Ваша сповідь. В цілому я зараз його не уявляю, але окремі описи в ньому люблю і перечитую завжди. Київський краєвид у ньому божественний, — Ви прекрасно відчуваєте київську своєрідність, стиль Києва. В цьому ніхто Вам не рівня. Щодо самої постаті Сковороди, то вона не історична. Але цим турбуватися не треба: Ваш Сковорода — все-таки дитя українського ґрунту. Він цінний, змістовний, це не порожнє місце, як динамічний Сковорода Поліщука або лубенський телеграфіст Івченка («В тенетах далечини»). Ви почитайте, що цей дурень говорить у Івченка другому дурневі, якого автор чомусь називає «Руссо». Я вже й не кажу про те, що Руссо тоді, як мандрував Сковорода, Європа ще не знала, — та чи й був Сковорода у Женеві?

Ваше небажання друкувати останні розділи «Космічного оркестру» вітаю. Вони ослаблюють враження. Занадто багацько в них публіцистики й газети. Решта збірки мені відома, за винятком двох-трьох віршів. Суцільності «Кларнетів» вона не має, але «Плуг» перевершить. Ваша влада над ритмами росте невпинно, а таких речей, як перша поезія з «Плачу Ярославни», як «Осінь», як «Живем комуною», в «Плузі» нема. До речі, як друкуватиметься «Живем комуною»? Чи будуть там слова: «Людськості престол і кожен як апостол»? Без цих слів я «Живем комуною» не згодився б друкувати. Текст «Живем комуною», як він видрукуваний у «Шляхах мистецтва», — це таке свідчення про бідність естетичну, що я й не знаю, як редакція погодилась його собі самій видати.

Прийняття Вашої книжки буде добре. А як хто й