Українська міфологія - Володимир Галайчук

— «Казали: чóрта собі віпросив. І в кого той був чорт, помагав і йому дуже добре всьо робилосі. Є, курка несе маленьке яйце, зносок. Ну і то яйце треба носити дев’їть день під плечем, здається, шо під лівим прив’язати, і з него має диявол вродитисі, вилупитисі. І він так в момент віросте, і всьо, і потому не збудесі його, поки жити будеш. Він твій, а ти їго. Ну і кажут, шо потом ти як помреш, і ти вже пішов в пекло. Він служив тобі цілóй вік, а потому після смерти душа… А він далі шукає таких… Якщо, допустім, я господар, а ви мій син чи дочка… лишаєтсі… якшо ви приймаїте їго — добре. Якшо не приймаїте — він вже не має де ся дівати. Як лишєют хату, то він іде з ними. Ти його не віджéнеш. А як бýдеш відганєти, як пíдеш до ворожбита, колись то бýли, то він тобі віджéне так, шо тобі сі не схоче: або корова, або кінь, або шо-нибудь…»[738]

— «Зносок. Треба ни їсти, ни христитисі, ни молитисі, тримати дев’ять добів під плечем. Та й купиш, та будеш мати при хаті того, з ріжками. Та йму мусиш шось дати: чи корову, чи конє, чи і людину. Він сам не буде тобі служити. Раз давати. Він буде в тебе при хаті, будеш несолене їсти, йому давати, як посолиш, то він тобі кине з поду».[739]

— «Несе курка яйцє. До того сі донéсе — до послідного вже. То сі називає зносок. Тре’ його брати під плече, дев’їт добів ходити, ні до кого сі ніц не обзиватисі, несолене їсти — в дев’їть добів він вілезе з того зноска. І питає сі тебе: «Шо ти з мене хотів?» Ти єму кажи, шо хочеш: чи аби ти був найдужчий, чи аби був найбогатіщий, чи наймудріщий, — він тобі буде ставати в допомозі. Але при тім він по тобі таку шкáредь розпустит — то така пóстрах, то таке вóдіє, то того нема, але просто він так заманóт. Пáморока така, чудо пустит у голову: гаддє, ящірки, — капарá, чоловіче, така страшнá… Якщо ти сі не здригнеш — о! — ти єго, а він твій, вже сі любите вбидва. Єкшо ти сі здригнеш, а він тогди питає: «А ти шо?… Ти нашо мене сотворив?» — і йде. Шукає туполі, б[у]зини, незаходимого місцє недуступного. От за то раньше були ті дідьки, біси і чорти».[740]

Трапляються дещо відмінні варіанти виношування духа-збагачувача. Зокрема, неодмінною умовою його появи можуть вважати згадане вже перекидання зноска лівою рукою через хату: «Помічника можеш собі виховувати, казали колись старі люди, шо то треба дев’ять день носити під лівим пахов зносок курячий. І то яйце потому мусиш перед хатов лівим руков перекинути на другий бік, через хату. І він вискакує — і всьо, ти його собі кохай».[741]

На Старокостянтинівщині зноска ще й закопували в гній: «Кажуть, якщо курка знесе зноска і носити його дев’ять день під пахвою, а потім закопати в гній, то вилупиться чорт. Одна жінка схотіла перевірити. Як курка знесла яйце, то вона взяла під пахву і гріла дев’ять день. А на десятий закопала в гній. Через якийсь час і справді вилупився той чорт, прийшов до неї та й каже: «Ти мене виносила дев’ять день, а на десятий закопала в гній, то тепер ти моя, а я твій!»[742]

Рідко, але могли називати зноском і яйце з двома жовтками,[743] а в записі А. Онищука фігурує не лише зносок, а й «благовісне» яйце, що є прикметним з огляду на існування «лихого», «перекрійного» часу: «Як хоче мати хованці, то бере собі під ліве плече яйце. Одно добре — тот зносок, а друге добре — благовісне яйце, але з того благовісного — то буде гірший, лютий. І сідає собі під горішник та й так то яйце держит під плечем дев’ять діб, — не умиває сі, не молит. Та й поставит то яйце на горішник на диру, та й уже ся там обзиває».[744]

У Кам’янка-Бузькому районі зафіксовано розповідь про походження «помічника» зі свіжознесеного яйця: «Ну то на ню говорили, шо вона мала. А як вона мала: брали свіже яйце, горяче, і носили дев’їть днів під мишкою, і вони собі його вирощували. А тоді мали, на горі був».[745]

Я. Пастернак на Жовківщині зафіксував варіант виведення домашнього духа з яйця від чорної курки: «Як яйце від чорної курки тримати під пахою через 9 днів, то вилізе з него лихий».[746]

Згідно з матеріалами з Бродівщини, це має бути не просто яйце, а саме зносок від чорної курки: «Перший раз як курка знесе яйце — то мале таке. Від чорної курки, як вона знесе перше яйце, то висиджують під пахвою того панкá — чортика».[747]

Якщо всі умови виконано добре, «того, з ріжками» треба було ще закупити:

— «Та й[о]му мусиш шось дати: чи корову, чи конє, чи і людину. Він сам не буде тобі служити».[748]

— «Йому треба буде шось пообіцяти: чи корову, чи теля».[749]

Подекуди — очевидно, під впливом християнських уявлень про чорта — стверджують, що «він нічо’ не хоче, лишень твою душу бере». Цікавим є варіант оплати демонові власною шкірою, який зафіксував А. Онищук: «Оден газда наймив собі «єго» за слугу. А за то як вмре, мав дати свою шкіру. Поховали тата— і сини пильнували три ночі гріб. Сховався син за хрестом — приходить їх три — розпечатали гріб і облупили шкіру, а син її вкрав. Узялися бити за тої шкіри: «Я за тоту шкіру багато би собі душ заслужив. Я був би ізшив з того бурдюг, тай набив у то букового листу, то й уночі — як хто би йшов — то я серед дороги тим міхом — то й душа моя». Так они сі били за ту шкіру, то й кури запіяли, і пощезали».[750]

У більшості випадків інформатори не могли відповісти на запитання, у якому вигляді вилуплюється годованець. Іноді вважають, що спочатку вилупиться «чорне курєтко» або якесь «кýря — не кýря», з котрого потім виростає годованець. Це «кýря» треба було годувати, як і звичайне курча, ще дев’ять днів, а відтак воно ніби запитувало в господаря: «Я тобов буду керувати чи ти мнов будеш