Українська міфологія - Володимир Галайчук

— «Як відійшла дитина, то був такий приказ, шо та жінка, — така кушка, шо косар носит, і запиха за ремінь, і то в ту камінь носит, — мала м жінка тоту вже кушку, і тоту дитину, шо вже відійшла. Шо вже там било, в тоту кушку маєш пхати. І мала йі запхати десь в таке дерево, шо в тім дереві є діра, шо то дерево гниле, порохнаве, шо має діру. […] І говорять, же за сім років получаєтся там жива істота. Називают — годованець ше получає».[673]

Колоритну бувальщину із с. Тисовиця про такого годованця-некрещеника, який спочатку жив у дуплі верби, а потім допомагав своєму живому братові, зафіксував М. Зубрицький у с. Мшанці.[674] Її варіанти побутують у гірських селах і дотепер.

Поширеною є історія про те, як годованця купували з якою-небудь річчю. Якби покупець не відповів на пропозицію «непрóстого» купити щось «зо всім» (мовляв, я все не купую — беру тільки те чи те), до нього перейшла б і «біда». Здебільшого у таких випадках покупець набував годованця мимоволі:

— «Ну, з чимось передають. Во, наприклад, там шось купуєте в них, чи ягоди, чи хату, та й вони кажуть: «Бери зі всім», — а якшо ти скажеш, шо береш зі всім, та й вже з тим чортом візьмеш, а треба казати: «Я беру (або купую) те, шо бачу, от те я беру». А як скажеш, шо береш зі всім, та й вже тобі передасть».[675]

— «То вже його хіба тре’ продавати зо всім, бо так його не віджéнеш. А котрі люди знают, то кажут, шо ти мені зо всім не продавай, а тілько корову чи шо там».[676]

— «Оце якби ви чули, шо той ґазда продає і каже: «Я вам продаю з усім». Значóть, він продає злого духа. І сам збуваєці вже його, а передає тому другому».[677]

— «То ше коли тобі продають шось і кажуть: «Оддаю зо всім», — то не можна брати, бо то того моцейника продають».[678]

— «Можна хату зразу з тим чортом купити, як тобі кажуть: «Оддаю зо всім!»[679]

— «Оце ви, молоді, аби ви стерегли сі, як вам хтось таке предлагає: «Купи в мене зо всім», — то аби ви знали, аби ви то ніколи не купували. От ти кажеш: «Я купую», — він: «Бери в мене зо всім»… Ти платиш гроші і купуєш його».[680]

— «Як продає зо всім, то треба казати: «Не треба мені того зо всім». Як знає».[681]

— «То колись і таке продавали: «Бери зо всім», — а ти мав сказати: «Зо всім ти собі остав». То ніколи не можна брати».[682]

— «[Зо всім] — то з ним. От шо би ти не продавав — чи скрипку, чи цимбали, чи маєток: «Я продаю, але з ним». Бо я вже старий, я хочу єго віддати на тебе. Бо як він сі лишит — аби сам не був. Та й зи мнов не піде на той світ».[683]

— «Кажуть, шо продавали. Казали, шо одна баба якийсь купувала куфер на базарó. Та й в тім куфри тото й купила. Та й каже, шо [продавець] каже: «Але я тобі продаю зо всім».[684]

— «Є навіть так, шо бýло єкóс, казали в давнину, шо ви купуїте шос, і ви купили. Шо собі купили з якимос товаром. Ну й воно перетворилосі в кота — нявкає, сидит кіт там на стрóху, нявкає, дáли їму їсти, він попоїв, далі там сидит. То бýло, шо купували. Не знали. Це нехотячи можна було купити. Казали так, шо зо всім продаю».[685]

Прояв уявлень про продаж «з усім» виразно простежується у звичаях, пов’язаних із придбанням худоби. З одного боку, покупець остерігався купити «того», а з другого, — продавець не хотів втратити «хосен» (щастя):

— «Корову продают без мотузка, аби сі лишив собі хосен, щастє. То гріх, то не вільно. Тото вже будто він се допомагає. Біс».[686]

— «От, наприклад, ти продаєш конє: «От я вам, — кажеш, — продаю конє: маєте віз, маєте батіг — я вам це повністю продаю, гет зо всім», — так сі казало. І тобі продавалосі гет зо всім, але якшо ґазда розумний був, то або тобі батіг лишєє: «На тобі, — каже, — батіг, заберіть додому», — абощо. А як зо всім — то всьо, то вже твій. Той вже тобі перейде».[687]

— «Беріть з усім — то це може передати. Як-от корову продає і шнурка свого дає. Шось казали — шо не хочу».[688]

— «Як купляєш корову — не давай гроші в руки. Кóдай гроші на землю і кажи: «Я беру тіки корову, а не то, шо є з коровою». Бо мож дітка купити».[689]

— «Купиш собі: коня, батіг, — бери зо всім… Приходиш до хати, а він вже в хаті сидит».[690]

Омофонія назв «з усім» і «за сім» спричинилася до того, що й число сім вважали небезпечним під час купівлі:

— «Не мож купувати нічого за сім і зо всім. Бо то мож за тано в міскі купити того».[691]

— «Ніколи в житті, як зі всім, або ще як в ціні є сімка, ну як-от тридцять сім чи шістдесят сім».[692]

— «То за сім, кажут, шо нічо’ не купуй. І навіть і береш гроші, чи жичиш, чи шо, то аби с оден рубель відобрав, а, каже, за сім не купуй і за сім не продавай».[693]

— «Ну то то кажуть, шо се осесю нечисту силу… Шо каже: «На тобі… Тобі за кілько? За сім?» Каже: «На тобі з усім». За сім, кажут, шо не можна купувати і не можна продавати. То відказував, шо не хоче, шо не бере з усім».[694]

— «Юзик, щезло, диявол. Кажут, шо не продавай сім, бо буде з усім. За сім не можна було продавати — вісім давай, дев’їть, десіть».[695]

Люди, які набули годованця через незнання, зазнавали від нього лише шкоди:

— «А як у Юзі корова. Розкопали якийсь там корч, ну, а він там був, в тім корчи. Ну та й розкопали, ну а та жінка,