Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко
Усього в цих басейнах тільки гідронімів різного типу на Біл — майже 150. Із них найбільше: Біла — 26, Білка — 19, Білий — 9, Біленька — 7, Білий Потік — 7. Тож Україна винятково насичена й назвами на Біл. Що, певна річ, невипадково і свідчить про давність такого явища. Особливо рясно таких назв в ареалах, де багато й козацьких прізвищ на Біл — на Правобережжі. Цей ареал, судячи з імен і прізвищ на Біл, був осідком землеробського населення, осередком вірувань у Білобога-Баладеву.
Одне з імен Баладеви — Санкаршана, «Орач», «Оратай». В основі імені дієслівна основа карш/кріш — «орати», «обробляти землю» (СРС, 153). Звідки й терміни каршака/крішака — «оратай», «хлібороб», «землероб», «селянин»; крішті — «осілий народ», «землероби» (пор. рос. крестьянин); каршін — «селянин»; каршана, кріші — «землеробство», «оранка землі» тощо (СРС, 172). Впадає в око, наскільки ім’я Крішна фонетично близьке до карш/кріш — «орати», «обробляти землю».
Санкаршану-Баладеву особливо шанували в Північній Індії. Дослідники схильні вважати, що культ його в ранні епохи увібрав низку аборигенних уявлень — на це нібито вказує те, що Санкаршана пов’язаний зі зміями. У «Махабгаш’ї», коментарях уславленого мовознавця ІІ ст. до н.е. Патанджалі до знаменитої санскритської граматики Паніні (IV–III ст. до н.е.), вже згадуються храми на честь Рами й Кешави (ІІ.2.34). Припускається, що Рама і є Санкаршана, інше ім’я якого — Баларама. А Кешава — Крішна, котрий, як і Вішну, мав епітет Кешава — «Косатий», «Довгокосий». У цих храмах відбувалися врочисті дійства, під час яких грали на спеціальних музичних інструментах.
Патанджалі співвідносить Санкаршану з Крішною, інше ім’я якого Васудева — «Син Васудеви». Так звали і батька Крішни й Баладеви-Санкаршани. Васудева на означення Крішни і його батька у нас однакове за написанням. У санскриті вони відрізняються і писемно, і фонетично: в імені Крішни — Васудева перше а довге, а його батька — коротке. Довге а в імені на означення Крішни означає приналежність, тобто ім’я означає «Васудевин», «Син Васудеви». Зарадить тут хіба що наголос: в імені батька Крішни наголос буде на третьому складі, а в імені Крішни — на першому.
Напис давньою мовою брахмі (І ст. до н.е.), знайдений в околиці Удайпура («Удай-місто»; пор. українські село Одайпіль на Київщині та Удай-ріку, при тому, що в Індії є і Удай-ґірі — «Удай-гора»), повідомляє про зведення кам’яної загорожі Санкаршані-Васудеві в <116> храмі Нараяни (Вішну). Про шанувальників Санкаршани мовить «Артхашастра». У IV–I ст. до н.е. культ Санкаршани-Баладеви домінував, та згодом він занепадає, поступившися місцем Крішні-Васудеві (ИД, 372).
Баладева-Санкаршана вважається втіленням світового змія Шеші, на якому спочиває Вішну. Майже в усіх міфологіях змія пов’язується з родючістю, землею, жіночою твірною силою, водою, дощем. І з домашнім вогнищем, вогнем (надто небесним), чоловічим запліднюючим началом. Уявлення про істот зі зміїним тулубом і людською головою розвинуті в індуїстській, еламській, інших міфологіях. Властиві ці уявлення і нашим пращурам. Це засвідчує скіфська легенда, передана Геродотом, про одруження Геракла зі змієногою істотою, дочкою ріки Борисфен (Дніпра). До речі, античні джерела ототожнюють індійського Крішну саме з Гераклом.
В індійській міфології змії-наґи — напівбожественні істоти зі зміїним тулубом і людською головою. Вони вважалися дітьми Кадру й Каш’япи, ще ведійського божественного мудреця, якому приписують участь у творенні світу. Батько богів і асурів, людей і демонів, змій і птахів, Каш’япа мовби символізує першопочаткову єдність, яка передувала двоїстості творення. Ім’я Каш’япа (Кассапа, Касап) означає «Черепаха».
У деяких індійських священних текстах змії то вороги людей, то, навпаки, обожнюються. Наги-змії живуть у нижніх світах, там владарюють їхні царі Васукі, Швета, Куліка й інші благородні змії. Серед них є п’яти-, семи-, десяти-, навіть тисячоголові. Пітьму нижніх світів (їх сім) проганяє блиск коштовних самоцвітів на їхніх капюшонах. Зміїна столиця — місто Бгоґаваті, славне незліченними скарбами. Смертельним ворогом нагів є їхній зведений брат Ґаруда, їздовий птах Вішну. Змії міняють шкіру, тому вважаються безсмертними. За іншим міфом, коли Ґаруда ніс у дзьобі амріту — трунок безсмертя, то кілька краплин її впали на священну траву куша, змії-наги жадібно їх вилизали й здобули безсмертя. Проте і обпекли собі язики, тому вони в них роздвоєні. Повелителем змій є тисячоголовий Ананта-Шеша, на якому спочиває Вішну. На одній із голів Шеші тримається земля. Зображення змії, що ніби прагне проковтнути свій хвіст, символізує вічність, безкінечність, звідки й ім’я Ананта — «Безкінечний» (ан — заперечна частка). Змій Васукі прикрашає шию Шіви замість гірлянди, змій Калія уособлює гріх. Він жив у річці Калінді (Ямуні) і кривдив пастухів, але юний Крішна прогнав його звідти. Історія <117> битви Крішни й змія Калії дуже популярна в Індії, і Крішну часто зображають як пастушка-героя, що переможно танцює на капюшоні Калії.
У санскриті naga — «змія» і «сім», а Баларама-Санкаршана, уособлення Шеші, сьома дитина Васудеви. Рама з «Рамаяни» — сьоме втілення Вішну, епітети якого, завдяки Шеші, Шешашаяна, Шешашаїн — «Спочиваючий на Шеші». Епітети самого Шеші Наґараджа — «Цар наґів», Наґеша — «Владика наґів», Наґабгушана, «Прикрашений зміями». Наґанана — епітет Ґанеші, сина Шіви й бога мудрості. Один із ста братів-кауравів звався Наґадатта — «Даний наґами». Завдяки зміям-наґам чимало імен має Ґаруда, цар птаства. Непримиренність Ґаруди до зміїв відбивають його епітети Наґаваріка, Наґантака, Наґарі — «Ворог наґів». Хобот слона схожий на змію, тому слона називають naga. Епітет Бгіми, незмірнодужого двоюрідного брата Баладеви й Крішни, Наґабала — «Слоносилий». Наґахва — назва міста Хастінапура, досл. «Місто слона». Наґанаяка, «Ватажок наґів» — дев’яте сузір’я місячного неба, символ його — згорнута змія (ВА, 171). Наґапанчамі, «Зміїна п’ятірка»— свято п’ятого дня світлої половини місяця шраван (5-й місяць індійського календаря, відповідає липню-серпню), наґапаша — петля бога Варуни, наґабандгу — священна смоква тощо.
Наґи ворогують з птахами і їхнім царем — Ґарудою, їздовим птахом Вішну. Наґам належить підземний світ, де стережуть незліченні земні скарби. Вони мудреці й чарівники, здатні оживити померлих і загиблих, змінити подобу. Вони безсмертні, бо скуштували амріти — трунку безсмертя. В людській подобі вони часто живуть серед людей, жінки-наґіні винятково вродливі й часто стають дружинами земних царів і героїв. Наґіні Кумудваті була дружиною Куші, сина Рами, героя
