Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко
Що плем’я Баладеви й Крішни має стосунок до зміїв-наґів, мовить «Махабгарата» в міфі про царя Нахушу.
Цар богів Індра відбував покуту за вбивство демона-асура Врітри, бо Врітра був брахманом, а вбивство жерця — найтяжчий гріх навіть для богів. А щоб небесний престол не порожнював, боги запросили на нього Нахушу, земного царя, що вславився мудрістю, мужністю, праведністю і красою. Той після недовгих вагань погодився. Та якщо на землі він приборкував свої бажання, покріплював душу добрими справами й шанував богів, то на небі про все це забув. Його опосіла незмірна пиха, він поринув у вир ницих пристрастей і плотських утіх, вимагав від дружини Індри, прекрасної Шачі, скоритися йому, а мудреців запріг у свою весільну колісницю. А коли він при цьому ще й ударив ногою божественного мудреця в запрягу, той не витримав і прокляв його:
— За всі твої гріхи та знущання, за утиски брахманів і приставання до чужої дружини — ти не гідний довше залишатися на небесах. Тож упади на землю, стань величезним змієм і тисячу років плазуй по ній.
У змиг ока Нахуша полетів з небес на землю, де й перетворився на змія (МДИ, 39–45). <121>
У міфі цікаве те, що Нахуша — третій цар Місячної династії, дід Яду, п’ятого царя Місячної династії і родоначальника ядавів, які споріднені з літописними ятвягами. Тобто Нахуша виявляється предком і ядавів, і кауравів. Батько Нахуші — цар Аюс, а засновник Місячної династії — цар Пуруравас. Саме з ядавів походили Баладева й Крішна.
«Махабгарата» в переліку зміїв подає і Нахушу. Причому зазначається, що первородний змій — Шеша, на ньому лежить Вішну в періоди між твореннями світу, втілення його — Баладева (АП, 105). Показове й ставлення «Махабгарати» до Нахуші: його то вихваляють за незрівнянну щедрість при жертвоприносинах, коли щоденно вбивалися тисячі корів і частувалися десятки тисяч брахманів, то ганять за нечувані утиски й жорстокість. Відомий перекладач «Махабгарати» Борис Смирнов, виходець із села Козляничі на Чернігівщині, зазначає, що Крішна й Шіва пов’язані з символікою змія, однією з найдавніших символік. Вона властива особливо месопотамській, єгипетській та індійській культурам. І скрізь ця символіка амбівалентна, двозначна. В Єгипті ритуал закляття і прокляття Апопі, дуже близького індійському Шеші-Ананті, здійснювався щоранку, аби юний Гор, син Озіріса, здолав вічно знищуваного й вічно відновлюваного володаря пітьми й князя смерті — Апопі. Ра вкусила змія, яка хотіла вивідати «справжнє», «таємне» ім’я Ра. Пекуча й згубна зміїна отрута дає підстави пов’язувати її з вогнем і його руйнівною силою. З іншого боку, змії — дві кобри — символ довголіття і здоров’я (Смирнов, 216–217).
За коментарем Б.Смирнова, санскр. нахуша означає «змій», а також «сусід», «свояк» (Нараяния, 306), у зв’язку з чим він наводить слов’янську паралель: суседка, соседушка — домовой (БМ, 665). Він же зазначає, що й іудаїзм знає слово нахош — «змій», теж амбівалентне. Нахош — підступний спокусник, що завдав стільки зла родові людському, а нохаш — рятівний символ «мідного змія». Причому слова мідь і змій у давньоєврейській мові відрізняються лише вокалізацією, а не написанням, що означає тотожність каббалістичної символіки обох слів (Смирнов, 217).
Баладева мав ім’я Балабгадра, споріднене з іменем Субгадра в сестри Балавіри й Крішни. Обидва імені об’єднує компонент бгадра, у санскриті — «щастя», «благополуччя» і «найкращий», «щасливий», «доброчесний», «чеснотливий» (ХРС ІІ, 291). Якщо врахувати, що префікс su в Субгадра, в санскриті підсилює основне слово, <122> то це жіноче ім’я тлумачиться як «Винятково щаслива», «Украй чеснотлива». Таке ж значення й імені Балабгадра, тільки це чоловіче ім’я. А значення, що його передає префікс су, у ньому передане лексично, словом бала — «сильний», «могутній». Балавіра має й інші імена з першим компонентом Бгадра — Бгадранґа, Бгадрабалан. Субгадру іноді називають просто Бгадра, як і Балавіру. Бгадра також ім’я Шіви й епітет гори Меру — центру світу в космогонічних уявленнях індійців. А ще — дружини Кубери, бога багатства й охоронця північної сторони світу, сусіди Шіви по обителі в Гімалаях. Бгадреша, «Благословенний владика», Бгадракапіла, «Благословенний Капіла» — теж імена Шіви, де Капіла — одне з імен Вішну й Шіви. Бгадракалі, «Благословенна Калі» — епітет Дурґи, Бгадрашакха — епітет Сканди, бога війни, сина Шіви й Дурги-Парваті. Епітети Бгадра — «Благословенна» чи «Щедродайна», Бгадрасома — «Благословенна сома» має священна Ґанґа. Бгадракумбга, «благословенний глек» — золота посудина зі святою водою, особливо з Ґанґи. Бгадра також — назви другого, сьомого й дванадцятого днів лунарного місяця, що вважаються особливо сприятливими. Один із місяців індійського календаря має назву бгадрапада (інакше бгадон, відповідає серпню-вересню).
Різновид санскр. бгадра — бгадрака (хінді бгадрак) перегукується з гідронімом Бадрак у Криму — таку назву тут має річка, ліва притока Альми в басейні Чорного моря (СГУ, 29). Бгадрака в санскриті має значення «добрий», «щедрий», «чарівний», «чудовий», що цілком підходить для кримської річки. Санскр. бгадра, бгадрака споріднені з укр. бадьорий, бадьорість і рос. бодрый, бодрость, бодряк.
У Баладеви є ще одне поширене ім’я — Баларама, або просто Рама. Таке ж ім’я і в головного героя «Рамаяни». В цій епічній поемі злий демон Раван, «Ревун», викрадає дружину Рами — красуню Сіту, яку після численних пригод Рама й визволяє.
У цьому епічному конфлікті виразно прозирається ще ведійський міф про битву Індри з демоном Врітрою. А це — відбиття календарної, тобто землеробської міфології. Перемога Індри символізує настання весни, Нового сільськогосподарського року. У «Рігведі» Сіта богиня ріллі, «польова царівна», а в «Рамаяні» вона народжується з борозни при ритуальній оранці. Саме ім’я Сіта значить «Борозна». Синонім до санскр. sita, «борозна» — karshu, від дієслівної основи karsh/krish — «орати», «борознити», наявної і в імені Баладеви — Санкаршана (СРС, 153). Закінчується «Рамаяна» тим, що <123> Сіта повертається в обійми Матері-Землі (детальніше див.: ТРС, 210–221).
Ведійська Сіта вважалася дружиною Індри, а Індра в «Рігведі» —
