Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту - ХОН Юні
Для більшості людей найефективніший метод досягнення зосередженості — це глибоке дихання. Неважливо, де ви виконуватимете дихальні вправи — привселюдно чи в громадській убиральні, головне, щоб ви подихали. Знаю, порада дихати — це кліше, але воно справді працює. Я впевнена, ви вже багато разів чули, що глибоке дихання послаблює тривожність та очищує розум. Так ви торуєте шлях для свого нунчі.
Два найефективніших прийоми глибокого дихання — це метод «4-7-8» і вправа «Квадрат». Вони змусять ваш мозок послабити вироблення кортизолу, тобто гормону стресу.
Метод «4-7-8» став популярним завдяки спеціалісту зі здорового способу життя докторові Ендрю Вейлу. Цифри в назві вправи відповідають проміжкам часу, за які ви вдихаєте повітря носом і видихаєте через рот. Щоб використати цей метод, треба вдихнути, подумки рахуючи до чотирьох, потім затримати дихання, рахуючи до семи, і видихнути, рахуючи до восьми. Чому саме такі, здавалося б, довільно вибрані числа? Їхня довільність і змусить вас зосередитися на лічбі. Це відволікає вашу психіку, а кисень сприяє розслабленню.
Вправа «Квадрат» має таку назву, оскільки виконується за чотири кроки: треба вдихнути, подумки рахуючи до чотирьох, потім затримати дихання, рахуючи до чотирьох, видихнути, рахуючи до чотирьох, знову затримати дихання, рахуючи до чотирьох, повторити.
Якщо ви вже з кимось розмовляєте, застосуйте спрощену версію дихальних вправ: удихніть, подумки рахуючи до чотирьох, а потім видихніть, також рахуючи до чотирьох. Ви встигнете зробити це, доки ваш співрозмовник щось говорить. Достатньо хоча б одного підходу.
Якщо ви надто хвилюєтеся й дихальні вправи не спрацьовують, підіть у ванну й на п’ять хвилин підставте зап’ястки під крижану воду (краще занурити в холодну воду обличчя, але це може зіпсувати ваш макіяж). Дехто вважає, що цей метод викликає так званий рефлекс пірнальника, характерний для всіх ссавців: так ви вводите в оману зони мозку, відповідальні за інстинкти, мозок уважає, що ви пірнули у воду, і всі процеси в організмі уповільнюються, щоб ви не потонули.
Дія 2. Пильнуйте за тим, як ваш співрозмовник хоче привітатися
Згадайте правило № 6: «Розумійте натяки». З першої ж миті, коли ви когось побачили. Навіть до того, як із кимось привітатися. Перші миттєвості зустрічі з новою людиною мають величезне значення. Не варто керуватися тим, що всі вітаються саме так, як це робите ви й ваші друзі. Мить, коли ви забудете про це, може стати миттю, коли хтось більше не захоче з вами спілкуватися.
Мені відомо про декілька випадків, коли людина під час зустрічі з родиною одного знайомого намагалася поводитися доволі дистанційовано, проте її стиснули в обіймах, ще й прокоментували: «Вибачай, у нашій сім’ї всі обіймаються». Навіщо люди так поводяться? Багато кому взагалі не до вподоби обійми. Крім того, такою поведінкою вони повідомляють: «Нас тут більше, тож ми демонструємо силу».
Зустрівши будь-кого вперше, простежте, чого ця людина від вас чекає. Можливо, вона має вигляд, ніби збирається вклонитися? Чи потиснути вам руку? Чи очікує на la bise — традиційний для французів поцілунок у щоку? Або — вірте чи ні — нічого подібного робити не збирається? Не варто негайно обіймати чоловіка або дружину свого колеги: може виявитися, що вони належать до культури, яка забороняє чоловікам і жінкам, які не є подружжям, торкатися одне одного. У такому разі з погляду цього подружжя ви будете мало не ґвалтівником.
Незалежно від приналежності до певної культури, для декого доторки просто нестерпні. Один відомий американський інвестор страждає на тяжку форму гермофобії — він з тих людей, які відчиняють двері лише із серветкою, тому що не можуть торкнутися чогось голими руками. Навіть якщо ви не чули пліток про нього, майстер нунчі помітив би, що на ділових зустрічах цей інвестор завжди змикає руки за спиною, щоб уникнути потисків, а його найближчі друзі хоч і стоять навколо нього, але на відстані не менше метра.
Не нав’язуйте іншим свою культуру, мов якийсь колонізатор. У кожної людини власне уявлення про те, якою має бути відстань до співрозмовника. І вона дуже чітко повідомить вам про це уявлення власною поведінкою. Звертайте на це увагу.
Дія 3. Знехтуйте словами, щоб «почути», про що насправді йдеться
Не думайте про слова, які злітають з вуст співрозмовника, — думайте про загальний контекст, про упередження й цінності цієї людини.
Можливо, вам доводилося дивитися телевізор із вимкненим звуком — наприклад, ви змушені були розмовляти з кимось телефоном, але не хотіли проґавити найзахопливішу мить улюбленого серіалу. Імовірно, доволі часто ви здогадувалися, як розвивається сюжет, хоча й нічого не чули. Якщо на екрані чоловік і жінка пристрасно цілуються в ліжку, а до кімнати зненацька вривається інший чоловік і коханці нажахано схоплюються, то, мабуть, ідеться про подружню зраду. Якщо у детективному фільмі в стилі Аґати Крісті підозрюваний у вбивстві притьмом намагається втекти з вітальні, це означає, що детектив, який розслідує злочин, викрив його як убивцю.
Нунчі — це здатність побачити, що відбувається, покладаючись на невербальну поведінку співрозмовника, насамперед на вираз його обличчя й мову тіла.
Можливо, колега вказав на вашу помилку, розмовляючи з вами тихо та спокійно, але з того, як він напружує плечі й не кліпає, ви можете зрозуміти, що він гнівається. Вірогідно, ця помилка може призвести до більш тяжких наслідків, ніж ваш колега каже, тож варто виправити її якнайшвидше.
Звертаючи увагу на те, чого вам не кажуть, ви дізнаєтеся значно більше, ніж якщо будете дослухатися до кожного слова співрозмовника.
Виконуючи ці дії, не можна очікувати негайного здогаду: «Ага, усе зрозуміло, тепер я збагнув усе, що маю знати про цю людину». Імовірніше, ви усвідомите, що вам бракує відповідей на певні запитання й не варто вже зараз робити умовиводи. Власне, збирання нових даних — це вже чудове використання нунчі.
Нунчі й контекст
Людям подобається думати, що вони надто розумні, щоб довіряти першим враженням. Ми ж сучасні й освічені, нам відомо про підсвідомі упередження, ми в жодному разі не стали б інакше сприймати співрозмовника через його зовнішність… Та тільки ми постійно діємо саме так.
Люди навчаються, порівнюючи новий досвід зі старим: якщо нова ситуація А хоч у чомусь схожа на стару ситуацію Б, мозок підказує нам, що ці дві ситуації ідентичні. Цей механізм доволі корисний, якщо ми вчасно пригадуємо, що шершень може боляче вжалити. Але коли йдеться про наші умовиводи щодо нових людей, він працює значно гірше.
2018 року Національна академія наук США
