Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту - ХОН Юні

Пам’ятайте: якщо ваше нунчі впоралося зі своїм завданням і підказує, що ваш співрозмовник небезпечний або просто викликає відразу, ви не мусите намагатися «заслужити» право недоброзичливо ставитися до цієї людини.

Корейці — аж ніяк не найцинічніша нація у світі, проте вони теж не вважають, що кожна людина завжди діє відповідно до найкращих намірів. Вони не поспішають оцінювати нових людей і чекають, доки будуть готові вирішити, чи варто комусь довіряти та чи подобається він їм.

Саме тому вам потрібне нунчі. Насамперед звільніть свій розум — і дозвольте нунчі спрацювати.

Прайті належала до культури, у якій шлюб за домовленістю батьків був доволі розповсюдженим явищем, хоча традиції цього й не вимагали. Її батьки найняли сваху, щоб та знайшла для Прайті нареченого. Вони нізащо не примусили б доньку виходити заміж за того, хто їй не сподобається. Проте всі розуміли, що і вона, і її потенційний наречений мають протягом декількох тижнів після знайомства вирішити, чи хочуть вони заручитися. У ці тижні вони могли зустрічатися стільки, скільки потрібно, але час багато важив у цій ситуації. Урешті-решт, батьки заплатили свасі, щоб та знайшла для Прайті чоловіка, а не хлопця, з яким дівчина могла б роками підтримувати романтичні стосунки, перш ніж вирішити, чи виходити за нього й чи народжувати йому дітей. Вибрати нареченого так швидко можливо лише з влучним нунчі, яке має працювати з обмеженою інформацією.

Прайті сказала свасі, що певні вимоги до нареченого обов’язкові й не обговорюються. Кожен потенційний наречений мав бути високим і багатим, а також працювати або інженером, або лікарем. Після того як Прайті відмовила декільком десяткам залицяльників, які відповідали цим вимогам, її мати запропонувала дещо незвичний підхід: чому б не дозволити свасі вибирати одного з п’яти залицяльників «поза правилами»? Тобто якщо свасі здається, що цей хлопець став би для Прайті гарним чоловіком, вона може запросити його на побачення з дівчиною, навіть якщо він не відповідає геть усім вимогам.

Ви вже, напевно, здогадуєтеся, що сталося потім. Першим потенційним нареченим, якого вибрала сваха «поза правилами», був Аміт, трохи присадкуватий, та ще й юрист (Прайті відразу сказала, щоб сваха не приводила до неї юристів, бо під час навчання в університеті вона трохи зустрічалася з одним юристом і про цей роман у неї залишилися доволі кепські спогади). Спочатку Аміт не надто сподобався Прайті: про кохання з першого погляду тут і не йшлося.

Він не вихвалявся. Був ерудованим і багато подорожував, проте не розповів їй жодної цікавої історії. Наприкінці першого побачення Прайті не знала, що про нього думати. Аміт був… обтічний, без гострих виступів, за які вона могла б ухопитися, щоб скористатися цим. Розповідаючи про побачення з Амітом подружкам, вона навіть не змогла придумати для нього кумедного прізвиська, а от інших залицяльників вона називала «пан Крокодилячий Портфель» або «Гольфоман».

Після побачення у Прайті залишилися лише приємні почуття: уперше вона зустріла потенційного нареченого, з яким змогла розслабитися й не тривожитися. Мати наполягала, щоб дівчина дала йому шанс, тому Прайті сходила з ним ще на декілька побачень. Вона відмовилася від початкового списку вимог і скористалася нунчі. Позбувшись упередженості, Прайті помітила певні якості Аміта. До цього вона навіть не підозрювала, що саме таких рис вона шукає у чоловіках. Він був урівноваженим, тактовним, не чекав від неї бурхливих оплесків, умів вислухати. Через декілька років у щасливого подружжя вже було двоє чудових дітлахів.

Нунчі має три головних аспекти: 1) створення гармонії; 2) досягнення власних цілей; 3) уникнення небезпеки. Я помітила, що багато жінок мають природний хист до створення гармонії, вправно досягають власних цілей, проте надто часто відмовляються слухати своє нунчі, коли йдеться про інстинкт самозбереження.

За моїми спостереженнями, саме на роботі жінки зазвичай орієнтуються в ситуації, проте не дуже довіряють власним висновкам — принаймні, на Заході. У Кореї нунчі не вважають суто жіночою здібністю, і корейські жінки не соромляться довіряти власній інтуїції, ба більше, попри й досі стійкі сексистські погляди в корейському суспільстві, люди загалом поважають жіноче нунчі не менше, ніж чоловіче.

Багато жінок на роботі кажуть собі: «Іноді я помиляюся, а отже, помиляюся завжди». Це просто пошесть якась! Такої помилки припускаються навіть найталановитіші жінки. Іноді сумніви у власних судженнях можуть призводити до хибних рішень, які руйнують кар’єру.

Ксена працювала продюсером передачі новин на радіо. Декілька років тому вона мала взяти на роботу нового ведучого, тож разом з двома співробітниками з керівництва радіостанції влаштовувала співбесіди. Один з кандидатів на цю посаду, Сем, здавалося, був найкращим. Він приніс гарний запис зразків своєї роботи, поводився просто чарівно, добре розумів підлітків, які були цільовою аудиторією радіостанції. Проте під час співбесіди Сем промовив декілька фраз, які викликали у Ксени занепокоєння на рівні нунчі. Наприклад, він зненацька запитав: «Скажіть, на вашій радіостанції чоловіки й жінки отримують однакову зарплату? Мене дуже нервує ґендерний розрив в оплаті праці». Трохи пізніше, теж несподівано, Сем повідомив: «Моя дівчина — активіст у русі за права жінок на аборти, і я теж».

Складалося враження, що Сем підтримує ідеологію фемінізму. Але щось у його поведінці непокоїло Ксену. Слухаючи Сема, вона згадала слова королеви Гертруди: «Ця жінка, по-моєму, забагато обіцяє»36. Крім того, щось у мові його тіла змусило Ксену думати, що він бреше. Щоразу, виголошуючи чергову тезу фемінізму, Сем дивився на стіл, а не на людей, які вели співбесіду.

Ксені не сподобався Сем, вона йому не довіряла, але іншим колегам здалися несправедливими її припущення, що він намагається їх ошукати. Жінці вдалося вмовити себе, що її почуття нераціональні. І Семові запропонували цю роботу.

Менше ніж рік по тому Ксену й близько десяти інших співробітників звільнили через Сема. Чоловік, який приходив до нього в радіостудію, зателефонував власникам радіо­станції й повідомив, що Сем намагався зґвалтувати його секретарку, переслідуючи її до жіночої вбиральні. Коли історія набула розголосу, дві практикантки, які працювали в Сема, повідомили у відділ кадрів, що той надавав кошти на витрати чоловікам-практикантам, але не жінкам. Стало відомо й про інші випадки правопорушень з його боку. Телепередачу закрили назавжди.

Ксена вже подолала всі проблеми з кар’єрою, але шкодує, що тоді не довірилася своєму нунчі й не наполягла, щоб Сема взагалі не брали на роботу.

Не вірте всьому, що вам кажуть. Значно важливіше — що підказує вам чуття.

Знана психологиня й експертка з викриття шахрайств Марія Коннікова нещодавно почала професіонально грати в покер, до того ж надзвичайно успішно, оскільки стала знавчинею характерних сигналів гравця, тобто певної поведінки чи мови тіла, які видають карти «на руці». Коннікова наголошує, що люди зазвичай мають помилкове уявлення про ці