Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко

Уявлення, міфологія і мова «Авести» винятково близькі до уявлень, міфології і мови «Ріґведи», так званого ведійського санскриту, інакше — ведійської мови. Тому не тільки правомірно, а й украй необхідно залучати індійські факти для витлумачення або кращого зрозуміння тих чи інших іранських реалій. Це повною мірою стосується й імені Заратуштра.

Його, як згадувалося, розкладають на Зарат + уштра, де уштра — «верблюд», а зарат — «старий». Тобто ім’я тлумачиться як «Старий Верблюд». Значення, як на сучасне сприйняття, справді не дуже піднесене, навіть глузливе, якщо не зневажливе. Тому не виключено, що хоча компоненти в імені Заратуштра і виділені правильно, але якісь істотні значеннєві нюанси лишилися поза увагою дослідників і не залучилися до тлумачення. Саме ці нюанси й допомагає з’ясувати санскрит, який знає обидві складові імені Заратуштра.

Санскр. usra, ustrа, ushtra найперше означає самець, бик, тур, корова, буйвіл, а вже тоді — верблюд. Usra — «корова» і «бик», а ще — «вранішня зоря», «промінь», «світлий», «ранковий», «світанок», «ранок» (СРС, 132), споріднене з рос. утро.

Знає санскрит і слово jarat — «старий», якому тотожне іран. zarat, з ним навіть є кілька важливих епічних і міфічних імен, що підтверджує побутування і вжитковість в індійських іменах цього компонента (HN, 171), як і в іранських. Щоправда, імені Джарат-уштра санскрит не фіксує, зате дає словосполучення jarad-gavа, де gava тотожне ushtra й теж означає «бик». Jarad-gava справді означає старий бик, старий віл. У jarat кінцеве глухе t перед дзвінким приголосним g в gava стало дзвінким d (за правилом сандгі). Отож jarad-gava — етимологічно-семантичний двійник імені Заратуштра в разі, якщо уштра — саме «бик», а не «верблюд». А слово gava добре відоме іранцям. Одна з іранських областей в «Авесті» — Gava, інші назви якої Ґава Соґдійська, Согд, Согдіана. Саме в Ґаві, як на В.І. Абаєва, й народився Заратуштра. Ґава означає «Країна Бика», як і Согд-Согдіана. Назви Русь і Україна, нагадаємо, теж «Країна Бика».

Gava (хінді gau) — «бик» добре відоме й індійцям. Воно відбите в імені Ґаутам (Ґаутама, Ґотама, Ґотам), що його мав Будда, майже сучасник Заратуштри. І хоча походив Будда не з жрецького, а з воїнського стану, був царевичем, він, як і Заратуштра, належав до суспільних верхів. Ім’я його теж двокомпонентне — Gau + tam, де <429> tam — суфікс, що надає вищу якість основному слову, тобто gau. Тож Ґаутам — «Найяріший Бик», «Наймогутніший», досл. «Найбичіший». Це суто воїнське ім’я, а порівняння воїна, царя чи бога з биком-туром звичайне для багатьох епосів: шумерського, скандинавського, індійського, іранського, українського. У «Слові» епітети яр-тур, буй-тур означують вищу воїнську доблесть.

Ми вже знаємо, яку роль відігравав бик в уявленнях стародавніх народів. Він має світотворчі якості, уособлює дгарму, праведність, закон, на бикові-дгармі тримається світ. Бик на царському стязі засвідчував відданість дгармі й готовність оберігати й захищати її. Божество, правитель і могутній воїн — теж бик, тур. Це підтверджує вже іранське воїнське ім’я — Рустам, що його мав уславлений богатир, вірний помічник царів-кеїв і головний персонаж «Шахнаме» Фірдоусі. І з тим же суфіксом tam, що і в імені Ґаутам. Тож суфікс tam — індоіранський, спільний для індійських та іранських мов. В іменах Рустам та Ґаутам суфікс tam спільний, а Рус і Ґау тотожні значеннєво. Рус означає те саме, що й Ґау — «Бик, Тур». Ім’я Рустам має прямий індійський відповідник — Врішотам, що знову засвідчує близьку мовну спорідненість індійців та іранців.

Санскр. Вріш та іран. Рус мають спільне походження і однакове значення. В Рустам початкове В відпало, як і в наших етнонімах руси, русь, назвах Русь, Рось, Росава, Роська тощо. Українські назви ближчі до іранської форми слова, не до індійської. Хоча відпадання початкового в властиве і індійським (врішабга — рішабга «бик»), і іранським, і слов’янським мовам (Владислав — Ладислав, Владимир — Ладимир, врожай — рожай). Втім, Україні відомі імена та назви і з початковим В. Імені Вріш «Бик», що його має індійський «скотій» бог Шіва, тотожне ім’я Влес його слов’янського колеги. Назва Бористен в античних авторів для Дніпра — передача грецькою первісного Вріш-дану, де тен — індоіранське danu «ріка», й досі збережене в назвах Дон (грец. Танаїс), Донець, Дунай, Дністер, Дніпро. Тобто Борис-тен, первісно Вріш-дану — «Бик-ріка». А сучасне ім’я Борис означає «Бик», «Тур», воно — грецька форма первісного Вріш, якому тотожні імена Рус, Влес, Велес, Власій, Влас, Улас. Імена Борис і Влас-Власій мають спільне походження й однакове значення, вони — етимологічні двійники. А іран. Рустам й інд. Ґаутам — семантичні двійники, у них однакове значення — Найяріший Бик. Обидва імені увібрали найкращі якості Бика-<430>Тура, які мусив мати справжній воїн: могутність, снагу, відвагу, несамовитість у бою, жадобу перемоги.

Ще одна популярна й водночас трагічна постать іранського епосу — Сіявуш, син бактрійського царя Кей Усана, засновник хорезмійської (і Хорезм — «Країна Бика») царської династії. Де іран. siya, siyoh — «чорний», «темний», а vush, ush — «бик» (з індоіран. uhsha-uksha; англ. ox). Тобто це воїнське ім’я означає «Чорний Бик», «Чорний Самець». Іранське ім’я Сіявуш й українське прізвище Сиваш — прямі родичі, їм значеннєво тотожні українські прізвища Чорновіл, Калнавіл, Чорноус, Чорногуз, Калакура, Калатура тощо. Тож давнім і сучасним індійцям, іранцям, українцям неабияк властиві імена й прізвища з компонентом «бик», «тур». Як і скіфам.

Таким чином, іран. zarat і санскр. jarat тотожні етимологічно, у них обох спільне походження й однакове значення. Іран. ushtra має точний санскритський відповідник, а санскр. gava — іранський. Ushtra й gava в мовах іранців та індійців — синоніми й означають «самець», «бик», а тоді вже «верблюд». Звідси й перше уточнення до узвичаєного тлумачення імені Заратуштра: уштра слід трактувати не верблюд, а бик. Іран. zarat-ushtra, як випливає із санскр. jarad-gava, найперше «старий самець», «старий бик», «старий віл», а не «старий верблюд».

Але й значення «Старий Самець», «Старий Віл» чи «Старий Бик» не прояснює, чому така непересічна постать, як Заратуштра, мала непрезентабельне, на сучасне сприйняття, ім’я.