Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко

Трілокавіра — «Богатир трьох світів», «Герой на три світи». Таке ім’я одного з буддійських божеств. Санскр. triloka (tri — «3», loka — «світ») — «три світи», «трисвіття». В індійській міфології три сфери світобудови — небо, земля і повітряний простір між ними. Найбільш важливою вважалася проміжна сфера — вона з’єднувала небо й землю. Кожна сфера може й собі поділятися на 3 частини. В індійській міфології частий поділ на трійки: трімурті — божественна трійця (Брахма-творець, Вішну-захисник і Шіва-руйнівник), що втілює давню ідею троїстості і триєдиності божественних сил (пор. слов. Триглав, Троян, Трійця); трішула («тришило») — тризуб, у якому праве вістря — Брахма, ліве — Вішну, середнє — Шіва; Тріпура («Тримісто») — три колись окремі міста асурів, зведені в одне, яке зруйнував Ші<420>ва вогненною стрілою (назва Тріпура споріднена з назвою Трипілля) тощо. У «Ріґведі» відбито уявлення про два світи — земний і небесний.

Компонент triloka входить у важливі соціальні, релігійні терміни, назви й імена божеств, надто Шіви, який і зображається з трішулою-тризубом: Трілоканатха — «Владика трьох світів», Трілокатман — «Душа трьох світів». Ім’я Трілокеша (triloka+isha «бог»), «Бог трьох світів», стосується Шіви, Вішну й Сонця, Трілокачандра — Місяця. Інша форма слова triloka — trailokуа, яке й собі творить низку імен: Трайлок’ябандгу, «Родич трьох світів» — Сонце; Трайлок’янатха, «Цар трьох світів» — Рама або Крішна; Трайлок’явікрамін — «Переможець трьох світів», Трайлок’ядеві — «Богиня трьох світів», Трайлок’япрабга — «Світло трьох світів» тощо (HN, 440, 442).

Уґравіра — «Грізний герой». Санскр. ugra — «грізний», «суворий», «могутній», «неподоланний». Поширений компонент в іменах, особливо Шіви: Уґра — «Суворий», «Грізний»; Уґраретас — «Грізнозбройний», Уґратеджас — «Грізнопокутний», Уґреша — «Грізнобог». Дружина Шіви: Уґрачанда — «Грізношалена», Уґракалі — «Грізна Калі» або «Грізна Чорна» (Калі, «Чорна» — ще одне ім’я дружини Шіви), Уґрачаріні — «Грізнокрокуюча» тощо. Їхні діти мають імена Уґрапутра — «Син Уґри» або «Грізний син», ім’я Сканди, інакше Карттікеї, бога війни, сина Шіви (пор. українські прізвища Путра, Путря, Путренко тощо), Уґрадухітрі, Уґрадухітар — «Дочка Уґри» або «Грізна дочка» (санскр. duhitar споріднене зі слов. дщерь). Індра має ім’я Уґрадганван — «Грізнолукий», Вішну — Уґранарасімха, «Грізний Нарасімха» (Нарасімха, «Людинолев» — четверте земне втілення Вішну в подобі людинолева), Крішна — Уґрасенані, «Грізний воїн», Місяць — Уґрачарін, «Швидкойдучий», священна Ґанґа — Уґрашекхара, «Корона Уґри (тобто Шіви)». Ім’я сходить до міфу, коли Ґанґа, яка текла на небесах, спустилася на землю, а щоб її води не нашкодили землі, їх спершу прийняв на голову Шіва; санскр. shekhara — «корона» і його синонім mukuta споріднені з українським прізвищем Шекера й іменем Микита.

З інших імен відзначимо імена: Уґрашравас — «Угрославний», тобто «Шівославний» (слов. Уґрослав, Шівослав; оскільки Шіва тотожний Рудрі, а ведійський Рудра тотожний слов’янському Роду, то й Родослав; можливо, що й слов. Горислав тотожне санскр. Уґрашравас); Уґрабгата — «Грізний воїн». Санскр. bhata, хінді bhat — «воїн» може бути споріднене з винятково вжитковим в <421> українських прізвищах компонентом Бут (Бут, Бутко, Буткевич, Бутенко тощо), зважаючи, що й українці, як індійці та скіфи, знали чотиристановий суспільний поділ — одним із станів і був воїнський, кшатрійський); Уґраданда — «Сувороскипетрий». Санскр. danda — «кий», «посох», «жезл», «скипетр» виступає як символ влади й покарання; античні автори засвідчують в Україні індоарійців-дандаріїв — «києдержців», а в Криму ІІ-IV ст. фіксується таврське місто Дандака, назва якого значеннєво тотожна назві Київ (детальніше: ТРС, 18–27); Уґрадева — «Грізний/Суворий бог» (санскр. deva, хінді dev — «бог» у формі дей відбите в українських прізвищах Дей, Болудей, Білдей, Матирдей тощо) і боспорських написах початку І тис.: Балодей, Гермодей, Карідей, Посідей, Сакдей, Хардей тощо); Уґрарава — «Грізноревний» (санскр. rava — «рев», «ревіння» споріднене з укр. рев, ревти; ім’я Раван, що його мав злий демон, викрадач царівни Сіти, дружини царевича Рами, означає Ревун) тощо (HN, 450–451).

Удаявіра — «Дедалі могутніший герой». Санскр. udaya — «підйом», «зростання», «процвітання», «блиск», «велич». Творить низку імен, у яких виступає першим елементом: Удаядітья (udaya+aditya «сонце») — «Сонце, що сходить і набирає сили», Удаятунґа — «Цар гір», Удаїн, «Той, що сходить», «Сходжувач» — Вішну; Удаяна, «Величний» — цар, популярний герой фольклорних і літературних творів. Побутує окреме ім’я Удая, Удай. Його мав відомий в історії раджпутський князь Удай Сінх, правитель князівства Мевар. Він звів столицю і назвав її Удайпур — «Місто Удая», у зв’язку з чим привертає увагу назва Одайпіль на Київщині (Тетіївський р-н), де маємо й інші топонімні та гідронімні сходження з Раджастханом. Індійська міфологія знає Удайґірі — «Гору сходу (сонця)» — з-за неї нібито щоранку встає сонце. А в Україні є Удай-ріка. Тут могли змішатися два фонетично близькі санскритські слова: udaya — «сходження», «зростання» та uda, udaka, udan — «вода», відбите в назві української річки. Так, Лакшмі, дружина Вішну, має імена Удаканья — «Водна діва» й Удасута — «Народжена з води» (Лакшмі, як і Афродіта, постала з морських вод, коли боги й асури сколочували океан, щоб повернути втрачені під час потопу скарби). Удасута також — назва Двараки, столиці-острова Крішни; після смерті якого вона пішла під воду.

Харавіра — «Всездоланний герой». Санскр. hara (хінді har) — «завдавач поразки», «нищитель». Хара — ім’я Шіви або Аґні. В сучасних індійських мовах har має <422> значення «бог», «всевишній», тож ім’я Харавіра (хінді Харвір, пендж. Харбір) може означати й «Божественний герой». Харадева (хінді Хардев) може бути ім’ям Шіви або Крішни, воно має паралелі на українському терені. У списках боспорських імен, датованих ІІІ ст., поряд з іменами Балодей (санскр. Баладева, укр. Болудей, Білдей) і Ґосак (хінді Ґосак, санскр. Ґошак, укр. Козак) зафіксоване й ім’я Хардей, тотожне санскр. Харадева й хінді Хардев. Імена Хар, Харко, Харлан, Харечко та похідні від них численні прізвища (усіх майже 300) засвідчені в запорозьких козаків.

Компонент Хара/Хар у значенні «Шіва» часто входить до так званих «парних» імен, коли до нього долучається інше божество: Харешвара, Харанараяна — «Шіва й Вішну» (Нараяна — одне з імен Вішну-Крішни), Харендра — «Шіва й Індра», Хараґовінда — «Шіва й Крішна» (Ґовінда — одне з імен Крішни, близьке за значенням до іншого імені Крішни — Гопал, Ґопала, теж відбитого в запорозьких козаків), Хараґаурі — «Шіва й