Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко
Тож назви Корсунь, Коростень і Хорасан мають спільне походження й однакове значення (Кор-сунь, Хора-сан, Куру-стхан, Коро-стень). В Україні є назва Курушан; колись, певно, нею означалася річка, а нині — це болото в басейні ріки Молочної (де й знаменита Кам’яна Могила), яка впадає в Азовське море. На Запоріжчині (Токмацький р-н) є село Курошани.
Назви Коростень і Корсунь значеннєво тотожні назві Бористен, яку мало античне місто Ольвія (пор. Олевськ на Житомирщині) і яка є грецькою передачею місцевого Вріш+стхана — «Бикомісто», «Місто Бика»: пор. санскр. vrisha, хінді vrish — «бик», воно ж в імені слов’янського божества — Влес. На Житомирщині є село Стрибіж, назва якого відбиває інше ім’я Влеса-Велеса — Стрибог. Стри тут відповідає устра-уштра — «бик» в імені Заратуштра. Влес-бог і Стри-бог — теоніми-синоніми, означають «Бик-бог» і означують одне божество — слов’янського «скотьєго» бога.
Назва Бористен на означення Дніпра у грецькій передачі має ту ж форму, що й топонім Бористен, але утворена з Vrish+danu, де danu — «потік», «ріка», збережене в назвах наших найбільших водних артерій — Дон, Донець, Дунай, Дністер, Дніпро. Гідронім Бористен означає «Бик-ріка», а топонім Бористен — «Місто Бика».
Давня назва Согдіани у давньоперській передачі — Sugda, Suguda, в «Авесті» — Suhda, Suxda, у греків Sogdiane, а її жителі — sogdianoi та sogdoi, тобто согдіани й согди. Їхні сусіди на півдні — бактрійці, на південному заході — парфяни й маргіанці, на півночі й північному сході — саки-<437>скіфи, на північному заході — хорезмійці.
У зв’язку з согдами-согдійцями прикметні слова «Влес-книги», що до коровичів-кравенців, окрім скіфів, антів, русів та борусів, належать і сурожці. А давні назви нинішнього Судака в Криму — Сугдея і Сурож, що засвідчує зв’язок согдів і сурожців. Suguda має компоненти Su+guda, де префікс su надає guda вищої якості. Guda чи gud означає «бик», а етнонім сугуди — «дужі бики» або «могутні богатирі». Так само тлумачаться ще два етноніми — індійський сувіри й український сівери. Назва Suguda (отже, Согд і Согдіана) означає «Країна (Могутнього) Бика». Кримське Судак, постале з давнішого Су-гъд-ак, означає «Місто Бика», «Биків-Турів». І в шумерських текстах gud «бик» означає «богатир», бо порівняння воїна з биком властиве багатьом епосам, українському теж. Назва согди тотожна назві гуцули (з гуд//гут «бик» + ул//ал «-ов// — ів»). Тож гут+ул (ал) означає «бичич», «турич», а Гуцульщина — «Край бичичів-туричів».
У давній Согд, центром якого в VI ст. до н.е. був Самарканд, входила вся долина ріки Зеравшан, розселення согдійців у ній відносять до кінця ІІ—початку І тис. до н.е. Якщо в назві Зеравшан відкинути вже відоме нам шан, то залишиться Зерав, фонетично близьке назві Жерев, притоки ріки Уж, на якій стоїть Коростень. Інші форми цієї назви: Жерів, Жеревиця, Жерева, Жеревка, Жеревска. Засвідчені й населені пункти Жерева, Жерев, Жеревпілля, причому остання назва передбачає форму Жерев-піль — майже точний відповідник назві Зерав-шан. І чи не відповідає, часом, Зерав-Жерав слов’янському Дерав? Бо іранським мовам притаманне чергування д-з: іран. рамадан і рамазан, даріна й заріна «золото», Дахак і Заххак, чареза й укр. череда. І чи тоді древляни — не зеравшани, а Зеравшан — не Деравшан, тобто «Край деравів, дервів, древлян», хоча в такому разі етнонім древляни не сходить до слова дерево? Столиця Бактрії в давніх джерелах — Дрваспа, а з Бактрією в України чимало зв’язків на різних рівнях: з Бактрією пов’язані Заратуштра й Сіявуш, Рустам і Віштаспа, царі-кеї і легенда про коваля та лихого змія, відбита і в київських легендах.
Уструшана, як і Согдіана, а в «Авесті» Ґава — «Країна Тура-Бика». Назва Уструшана, первісно Уштрашана-Устрашана, стає в один ряд із назвами Ґава, Соґд-Суґуда-Соґдіана, Хорезм, Туран, Україна, Русь, Таврида, Скіфія, Бористен, Волинь, Буковина, Бойківщина, Гуцульщина — всі вони семантичні двійники й означають «Країна Бика-Тура». Оскільки <438> санскрит знає ushra-usra й ushtra-ustra — «бик», а санскр. асура — це іран. ахура, санскр. Васуман — іран. Вохуман, то ушра//усра в деяких іранських мовах мусить мати й форми ухра та укра. Тоді індоіран. Ушрашана-Усрашана — «Країна Бика-Тура» відповідатиме назві Ухраяна-Украяна, отже, й Україна. Компонент яна, тотожний шан — «край», «країна», наявний у назвах країн-сусідок Согдіани: Аріана, Бактріана, Дранґіана, Марґіана тощо. Назву Харіана «Країна Харі (Вішну)» має сучасний індійський штат на теренах давньої Куру-кшетри, інша назва якої — Куру-стхана (хінді Куру-стхан). А одне з імен Вішну — Маль, тотожне імені Крішна — «Чорний». І як тут не згадати відомого древлянського князя на ім’я Мал і його столицю Коростень, Малушу — доньку Мала, матір великого київського князя Володимира й древлянське місто Малин. У такому разі ім’я Малуша виявляється семантичним двійником жіночого імені Чорнуша, тотожного індійському жіночому імені Крішна, а назва Малин — назви Вишнопіль на Черкащині, тотожної індійській назві Вішнупур — «Місто Вішну».
З індоіран. ushtra-ustra-ushra-usra — «бик» споріднені численні українські гідроніми й топоніми: Остер (річка й місто, літоп. Вострь, Въстрь; під 987 р. — по Устрьи!), Устриця, Остриця, Остра, Остереч, Острилка, Остроушка, а ще Стир, Старий Стир, Стирик, Стирець, Стириця, Стиртиська, Стрий, Стриш, Стриж, Стрижень, Стриб, Стрипа, Струг, Струга, Стружка, Стримба, Стривігор, Простирнь та багато інших. І, звичайно ж, Істр-Дністер, що його назва, як і назви Дніпро й Бористен, означає «Бик-ріка». Дністер-Данастер утворене з danu «ріка»+ ustra «бик».
Походження і значення перелічених назв досі задовільно не пояснені або пояснені хибно, іноді більш-менш умотивовано тлумачиться лише один якийсь компонент. Скажімо, значення назв Стрий і Стир остаточно не з’ясовано,
