Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту - ХОН Юні
Еліс часто скаржилася на те, що її новий хлопець, Стен, геть не розуміє натяків. Якось увечері вона сказала йому:
— Гадаю, тобі сьогодні краще піти додому, а не залишатися в мене. Мені завтра дуже рано вставати.
Стен відповів:
— О, не хвилюйся, я не проти, щоб ти рано прокидалася. Власне, я, мабуть, міг би спробувати підхід «ранок — панок».
Еліс ще декілька разів натякала йому, щоб він пішов, аж доки не вимушена була сказати прямо:
— Стене, будь ласка, ти провів у мене весь тиждень, і мені дуже хочеться побути на самоті сьогодні ввечері.
— Добре… — засмутився Стен. — Чому ж ти раніше не сказала?
Нібито до цього Еліс не намагалася сказати йому саме це!
Якщо хтось постійно повторює якісь фрази й вам не зрозуміло чому (наприклад: «Нічого собі, ти подивися, як уже пізно!» або «Знаєш, у мене завтра стільки справ…»), це може бути ознакою того, що вам варто подумати про прихований зміст цих висловлювань.
Якщо слова співрозмовника спантеличують і видаються дивними, часто це означає, що треба звернути увагу на мову його тіла.
Люди без нунчі. Тип 4: Ті, хто «хизується своєю каліграфією перед Конфуцієм»
Такі люди вчиняють щось подібне до менсплейнінгу24, хоча така поведінка й не залежить від ґендера. Коли хтось зарозуміло підкреслює свої знання про щось у присутності справжнього експерта з цієї теми, корейці використовують вислів, який можна перекласти так: «Це ніби хизуватися своєю каліграфією перед Конфуцієм». Людям цього типу настільки бракує нунчі, що вони беруться повчати співрозмовника, не подумавши спершу дізнатися, чи не розмовляють вони часом зі спеціалістом світового рівня в цій галузі.
Ось, наприклад, Німрод. На вечірці він улаштував Ніколі непрохану лекцію про те, як оперативна пам’ять комп’ютера впливає на швидкість роботи програм. І в цій розмові не було б нічого дивного, якби Нікола не захистила дисертацію з комп’ютерних наук у Масачусетському технологічному інституті25 й не працювала над проектом суперкомп’ютера IBM, який переміг Гарі Каспарова в шахах.
Нікола, як увічлива людина, не хотіла соромити Німрода своїми здобутками, але реакція інших мала б підказати Німродові, що ця ситуація неприємна для всіх навколо. Якби він хоч трохи розпитав Ніколу про її життя, якби здогадався менше говорити й більше спостерігати за присутніми, то справив би на всіх значно краще враження.
Люди без нунчі. Тип 5: Переконані, що співрозмовник просто вдає із себе велике цабе
Мій найулюбленіший приклад доброго й поганого нунчі в літературі — це Ліззі Беннет і містер Коллінз із роману Джейн Остен «Гордість і упередженість». У Ліззі надзвичайно швидке нунчі, вона відразу помічає мову тіла та здатна збагнути, що криється за абсурдністю будь-якої ситуації (хоч і не може говорити про це). А от у містера Коллінза нунчі немає, він просто телепень.
Для тих, хто не читав роман: Ліззі й містер Коллінз — далекі родичі. Містер Коллінз має успадкувати будинок, у якому Ліззі виросла. Як і багато бідолах без нунчі, містер Коллінз насправді має добрі наміри, проте майже завжди його спроби допомогти лише погіршують ситуацію. Ліззі ненавидить себе за те, що терпіти його не може, і тому ставиться до нього ще гірше. Усі ці обставини призводять до найнедоладнішої пропозиції руки й серця в усій англомовній літературі. У типовій манері людини без нунчі Коллінз переоцінив свою чоловічу привабливість. Попри прозорі натяки Ліззі й той факт, що всі присутні шоковані пропозицією Коллінза, він уважає, що вона просто вдає із себе велике цабе: «Роблячи таким чином висновок про несерйозність вашого неприйняття моєї пропозиції, я волію радше пояснити його вашим бажанням посилити мою любов, збудивши в мені почуття непевності, — у повній відповідності зі звичками прекрасної статі»26.
Нунчі Коллінза зазнає нищівної поразки: залицяльникові вдалося проігнорувати і слова Ліззі, і мову її тіла. Зрозуміло, що будь-хто настільки байдужий до реакцій інших більше думає про себе, ніж про співрозмовника.
Не будьте такими, як містер Коллінз. Якщо ви хоч трохи сумніваєтеся в тому, що присутні сприймуть ваші слова (зізнання в коханні абощо) добре, зачекайте та спробуйте проаналізувати ситуацію, перш ніж відстоювати свою позицію.
Люди без нунчі. Тип 6: Ті, хто сприймає компліменти буквально
Уявімо собі, що ви — письменник, який ніяк не може видати власну книгу, хоча друзі й рідні запевняють, що вони у захваті від вашої творчості. Чи будете ви й надалі намагатися щось зробити? З одного боку, ви можете стати наступним Стівеном Кінґом, чий дебютний роман «Керрі» не прийняли в тридцяти видавництвах, аж доки права на цей роман не придбало видавництво «Даблдей». Можливо, ваша наступна спроба буде успішною, як було у Кінґа з його тридцять першим видавництвом, — це легендарна історія і, як то кажуть, що було далі, усім і так відомо. З іншого боку, можливо, ваші друзі й рідні у захваті від вашої творчості, оскільки вони люблять вас, а отже, нездатні об’єктивно оцінити ваші здібності.
Тож як вам зрозуміти, чи повторювати спробу? Найбільше спантеличує те, що успішні люди в промовах під час отримання чергової нагороди часто наголошують: «Ніколи не здавайтеся». І ваші друзі, мабуть, повторюють цю пораду.
Я теж воліла б заохотити вас не відмовлятися від мистецтва… проте вам украй потрібно відмовитись від оцінки ваших здібностей з боку рідних і друзів. Вони надто близькі вам, тому не можуть бути об’єктивними. Одна з важливих передумов нунчі — а отже, і успіху — це сміливість перед правдою, навіть якщо вона вам неприємна. Покійний