Українська література 17 століття - Автор невідомий

Ми хотіли душу його собі взяти,

але божії сили не дали к ней приступити.

Виділи-сьмо страх незносний, блискавиці і громи

великії

*

Подобно правдивий і власний бог,

Бо ніхто таких чудес чинити не может, кроме бога.

*

Уступили-сьмо до пекла поради зажити,

що б із тим Христом чинити і як прожити,

Бо будет тут запевне до нас,

а, почавши од Адама, і всіх святих маєт узяти у нас.

Люципер мовить до слуг своїх:

Буду ся боронити, як могучи,

бо не подобаєт мі із свойого панства утечи.

Єсли он божий син, нехай собі в небі пануєт, а з нами і пеклом нехай ся не воюєт.

Бо било би мні за встид, кгди би-м ся йому кланяв і дані давати кгди би-м ся поднімав.

Корольовав-єм п’ять тисящ літ, мало не довіку, а тепер би-м ся в моці дав єдному чоловіку?!

Буду його чекати аж на пляц, Аде, з тобою, а кгди ж он чоловік, то я ся його не бою.

І буду ся з ним мечне войовати, хоч би-м мів і поле програти.

До броні всі ся, мої жовніре, беріться,

а кгди який страх прийшов, то ви ся не смутіться,

Ставте ся противко його мечне,

а я за вами з другим войськом потенжне

[Буду] ставати. А ворота желізнії рихло зачиняйте і, зводи звівши, ланцухами заволікайте.

Бо уже то Христос прийдет,

але, хто дужчий, той внійдет.

А вам нехай серце од страху не умліваєт, іж од Христа того все повтікаєт,

Але берітеся до нього сміле, ставайте з ним ціле.

Але я знаю, же не новина вам войовати

і не таких рицеров в полю і в пляцу імати.

І всі крольове і царі наших рук не втекли, але і самі бачите, же єст оні у пеклі.

През то ви не тривожтеся і Христа того не бойтеся.

Єще ожидаю посла остатного

і на пляц пристя Христового.

Посел остатній прибігає і мовить:

Пане Аде, і ти, пане Люциперу, старосто,

ознаймую вам, іж Христос ідет до нас просто.

Цар Грозний ангелов, множество серафим з ним і його божество.

Нічого ми противо єдного ангела не могли скурати, а самого страшно було і слухати.

Побігли-сьмо до пекла, даючи знати вам, як би нам прожити.

Люципер до слуг мовить і корогов бачить:

Оно ж ідет ко нам! Пильно стережіте і в руках своїх оружіє держіте.

А як до вас прийдуть, грозно одповідайте, а єсли би ся ламав, ангелов забивайте.

Нехай он тут не ідет! Нікому не фолкгуйте,

Бо нічого тут

по ньому не буть.

Нехай в небі сидеть,

а войовати ся з нами і пеклом нехай не ідет, Коли он єст божий син,

а не знаю, для яких ідет сюда причин.

Не маєт он до нас жадної справи,

Не могу юж я розуміти, який то цар слави.

Святий Іоанн Креститель мовить:

Бо-сь ти такого цара слави не чував із уст моїх, о котором я пророкував Не тілько, але і всі пророці, почавши од початку світа, през усі минувші літа.

Люципер мовить до святого Іоанна Крестителя:

Знаю я, Іоанне, добре все то ти справив, але не той то цар слави,

0 котором ти пророкував,

*

Я бога-цара, в небі сидящаго, знаю,

а тут на землі сього цара не разуміваю.

Одколь би ся он могл узяти,

того і разумом не могу поняти.

Люципер до слуг своїх мовить:

Гей, панове молодці, нехай вам серце не умліваєт, іж од духа того всі повтікають,

Менжне ся беріте і за двері ставайте і криком намагайте,

страх їм задавайте.

Бо я розумію, ежели не будуть кгвалту чинити, рад би-м я з ним покою зажити,

А єсли би о колько в’язнєв просив,

певне, же би-м із десяток не хтів би-м зборонив.

Бо я чого іншого не боюся,

*

Ані од письма не слишав,

ані од людей добрих не чував,

Який би то бив цар слави,

же грозно маєт прийти і сокрушити наші глави.

Слуги до Люципера мовять:

Пане Аде наш, що ми по тії часи видали, то, прийшовши, все повідали,

Іж он чинив великії чуда

не тілько во Єрусалимі, але і всюда;

Мертвих словом воскрешав, хорих уздоровляв,

а нас словом своїм далеко проганяв,

1 нічого не скурали-сьмо з ним,

бо ангелов множество при нім.

Христос близько приходить і мовить:

Господь кріпок і силен,

господь силен во брані!

Возьміте врата, князі, ваша і возьміте ся, врата вічная, внідет во вас цар слави!

истос третій раз благословить і мовить...35

Я куб ГАВАТОВИЧ

[ІНТЕРМЕДІЯ ПРО КЛИМКА І СТЕЦЬКА]

ОСОБИ:

Климко з горшками,

Стецько кота має в мішку на спині

Климко

Що тут ти, побратиме, собі порабляєш?

Кажи мені — як живеш та і як ся маєш?

Стецько

Я тут не роблю нічого.

Ось іду до дому свого,

Та із тоєми горшками,

Як з своїми сусідами.

Климко

Та нащо так много маєш?

Либой, на жонку кидаєш?

Стецько

Нащо? Ци хочеш вірити,

Що люблю хороше жити?

Всього достаток варити,

Кажу, та ся не курчити Так, яко пшиналєжаєт

Сподарові, що все маєт.

Климко

Бохме-сь, чоловік хороший!

Либой, маєш много грошей?

Стецько Та що маю?

Климко Та добиток.

Маю тот на полю вшиток: Суть тамо увці, барани,

Котроми частую пани;

Суть воли та і корови —

Все маю, коли-м здоровий.

Климко Та і много пуля маєш?

Стецько Маю. Та що так питаєш?

К.л и м ко

Бо хочу тобі служити,

З тобою вік провадити.

Стецько

Коли хочеш — гаразд, служи!

Хоть ся і шинкарком длужи: Коли пінізі маємо —

Все ми тоє поплатимо.

Лише хоць вірне служити.

Климко

Кажи ж, що будеш варити Для мене?

Стецько

Хоть видиш много Горшков, що-м до дому свого Тут покупив на ярмарку,

Купив-єм і тую мірку,

Що будем собі з неї пити.

Та питаєш, що варити Буду? Ось в тоїм борщика,

В тоїм яхли до молока;

Коли риби достанемо,

В тоїм горщику зваримо;

А в тоїм ся зварить тісто,

В тоїм коропи розписто,

В тоїм капусту тлустою,

В тоїм розпустимо лою До гороху. От так знаєш.

Та і пирогов ся наїш:

В горшку їх поваримо;

Та у тім шпирок насмажимо. Та що би-сь хотів іншого —

Що маєм, наварим много.

Кл и м