Українське письменство - Микола Зеров
1917
Мих. Грушевський. Всесвітня історія в короткім огляді{49}Частина третя. Київ, 1917. Стор. 144. Ціна 2 кар. 50 к.
Третя частина «Всесвітньої історії» проф. Грушевського обіймає нові часи — «від релігійних війн до Просвіщення і від старого режиму до демократії». Вірний своєму принципові, автор стежить за історичним розвитком в рамках значно ширших, ніж це робиться звичайно, — але і в нього центральне місце займає в книзі нарис західноєвропейської історії часів «абсолютистичного правління і класового суспільного укладу». Всіх статей в III частині — 20 (в І — 66, в II — 38), але виклад дедалі стає ширшим і глибшим: від крайньої конспективності І вип. автор поволі переходить до змістовного і докладного соціологічного начерку.
Як підручник для самоосвіти, книжка проф. Грушевського дуже цінна: вона ворушить думку, будить історичний інтерес, привчає до серйозного читання. Виклад в ній ясний, означення яскраві і виразні. Автор уміє дати гарну характеристику таким явищам, як «просвіщенний абсолютизм», уміє показати зв’язки межи ідейними течіями і соціальним станом: йому удається вияснити різницю в настрої різних груп англійської реформації (пресвітеріан, індецендентів, освітливши інтереси тих соціальних верств, з яких вони вербувалися), — або охарактеризувати ідеї Воґана, Буаґільбера та Фенелона, розглянувши їх на тлі результатів економічної політики кольбертизму. Майстерно зроблено очерк першої англійської революції і показана різниця її і другої революції — 1688 р.
На жаль, при всіх цих позитивних рисах третя книжка має деякі, розмірно незначні, хиби. Так, деякі характеристики зроблено надто розмашисто. Навряд чи можна годиться з такою оцінкою Бекона — «славний філософ, але нікчемний чоловік» (с. 35), або з такою характеристикою Джона Ло: «шотландець походженням, банковець і грач професією», він «виявляв сміливі, майже геніальні фінансові ідеї, які, одначе, раз у раз мішалися з шулерством». Крах Ло проф. Грушевський поясняє тим, що здоровий фінансовий план був попсований його азартом (с. 57—58). В такому вигляді історичні факти і постаті надто спрощуються. Про Бекона, при всіх його слабостях, не можна без всяких оговорок сказати, що він був нікчемний чоловік, — принаймні, Маколей в своїй знаменитій характеристиці цього не говорить, — а, розповідаючи справу Ло, треба вияснить ролю королівського двору і не складати всієї провини на нещасного банкіра. Іноді проф. Грушевський трохи перебільшує значення особистого фактору. Так, про успіхи Карла XII він говорить: «Молодий шведський король виявив надзвичайний воєнний хист і вдачу старого скандинавського вояка, для котрого війна була рідною стихією». Фраза ця, розуміється, дуже мало дає для пояснення успіхів Карла XII; причина їх скоріш полягає в міцній військовій організації, яка дісталася Карлові від його попередників, аніж у метемпсихозі «духу» і «вдачі» давніх вікінґів.
Трапляються часами недогляди і в хронології, — напр., дати смерті Корнеля, Расіна і Мольєра на стор. 29.
Коректа — непоправна (рідко яка сторінка без помилок), і як завше гарний вибір ілюстрацій.
1917
О. Олесь. З журбою радість обнялась{50}Книжка І, видання друге. Видавництво «Час». Київ, 1917 р. Стор. 142. Ц. 2 руб. 40 коп.
Олесеві не довелось завойовувати своєї поетичної слави: вона сама прийшла до нього на другий день після виходу з друку першої книжки його поезій. Свіжість поетичних образів, плавність і легкість вірша, сміливість деяких прийомів («Але шептала й ти в зимові ночі колись мені шовковії слова») заінтересували і зачарували українське громадянство. Хист автора було признано, і тільки в розумінні його напряму думки розійшлись; в той час як одні (Франко, наприклад) визнали Олеся чистим ліриком, не стільки глибоким, як красивим, інші цінителі віддали перевагу громадським мотивам і ці мотиви визнали і глибокими, і найбільш для нього характеристичними.
Нині перша книжка Олеся, що поклала підвалини його популярності, з’являється перед читачем в новому виданні.
Десять років, що проминули з часу виходу її в світ (вийшла вона в Петербурзі на початку 1907 р.), відмінили де в чому погляд самого автора на свої перші спроби, і деякі давніші поезії не задовольнили його зовсім і в новому виданні місця собі не знайшли; інші друкуються, але змінені і виправлені.
Не передрукованими зосталось 7 поезій. Випущені поезії належать до найслабших віршів Олеся, і від їх відсутності нове видання нічого не тратить.
Інтересно, що в низці