Українська література 17 століття - Автор невідомий

которий трьома крести хвалишся і мною. Пребував на землі барзо в тісной кущі, не требував-єм другов, але нині, сущи На пространню в небі, всіх тут хощу зріти, всіх, сопрославляющих бога, прагну міти,

А особливе тебе, тезоіменита,

пред богом і людьми в ділєх знаменита.

Тілько впред на землі пожий літа многа, а я тобі лацно з’єднаю у бога».

То і тим подобная со небес віщаєт

преподобний Іоанн, кгди благословляєт Тебе, яко патрон твой, вождь, ясновельможний

малоросійський гетьмане, чулий, осторожний.

АВТОР КО ЧИТАТЕЛЮ

І О смерті пАм’ятай, і На суд будь чуткий,

ВЕЛьмИ Час біжить сКоро, В бігу Своєм прудКИЙ.

МИНУТИ

До Зегарка належать єще і минути,

прето подобно і тих не треба минути.

Минути всіх общії

Минет младенчество.

Минет отрочество.

Минет юношество.

Минет мужество.

Минет старчество.

Минет престарілость.

Минет весна.

Минет літо.

Минет осінь.

Минет зима.

Минуть всі літа.

Минуть всі времена.

А над все минет час покаянія.

Минути злих

Минет слава.

Минет багатство.

Минет честь.

Минет п’янство.

Минет помпа.

Минет гордость.

Минет пиха.

Минет тщеславіє.

Минуть високії думи.

Минуть похлібства.

Минуть пещоти.

Минуть банкети, піятики.

Минуть служби.

Минуть дружби.

Минуть жарти.

Минуть сміхи.

Минуть утіхи..

Минуть роскощі.

Минуть скарби.

Минуть ради.

Минуть зради.

Минет хитрость.

Минет ошуканство.

Минет клямство.

Минет зайзрость.

Минет ненависть.

Минет урода.

Минет тілесная красота.

Минет мужность.

Минет сила.

Минет красномовство.

Минет удатность.

Минет справность.

Минуть драпіжства.

Минуть кривоприсяжства.

Минуть і прочая безчисленная суєтная, Альбовім все суєтіє чоловічеськоє, Єлико не будет по смерті,

Не пребудет багатство, не снійдет слава, Нашедши бо смерть, вся сія погубить.

Минутидобрих

Минуть хороби.

Минуть преслідування.

Минуть мученія.

Минуть біди.

Минуть скорбі.

Минуть сльози.

Минуть обиди.

Минуть рани.

Минуть наруганія.

Минет голод.

Минет прагненнє.

Минет нагота.

Минет убозство.

Минет каліцтво.

Минет сліпота.

Минет німота.

Минет хромота.

Минуть -труди, невчаси, невпокої. Минет всякеє злоє.

Дві страшнії минути

Мовить бовім господь: «Небо і земля мимо ідуть».

ІЗ КНИЖЕЧКИ «МЛЕКО, ОД ОВЦІ ПАСТИРУ НАЛЕЖНОЄ,

АБО ТРУДИ ПОЕТИЦЬКН, ВО ЧЕСТЬ ПРЕБЛАГОСЛОВЕННОІ ДІВИ МАРІЇ СОСТАВЛЕННП...»

чз

о

•<

Аз млеком питала Христа в літєх мала,

Чистаго младенця А тварєм первенця34.

ПРЕДМОВА ДО ЧИТЕЛЬНИКА

Уважаючи я, іж многії народове, звлаща в науках обфіту-ючії, много мають не тілько ораторських, але і поетицьких, чудне а містерне, природним їх язиком, од високих разумов составленних трудолюбій, которими і самі ся тішать, і потом-ков.своїх довціпи острять, я, яко істинний син Малоросійської отчизни нашої, боліючи на то серцем, іж в Малой нашой Росії до сих час такових ні од кого типом виданих не оглядаю трудов, з горливості моєї ку милой отчизні, призвавши бога і божію матку і [святих], умислив-єм, іле зможность подлого [довці] пу мойого позволяла, нікоторії значнійшії штуки поетицькії руським язиком виразити, не з якого язика на руський онії переводячи, але власною працею моєю ново на подобенство інородних составляючи, а нікоторії і ціле руськії способи винайдуючи, которії і іншим язиком ані ся могуть виразити.

Найдовав-єм теж в штучках іноземних многії оздобнії і містернії штучки, але не на славу божію, тілько на марнії сьогосвітнії жарти виданії, з которих я, тілько способ взявши, ложив-єм труд не ку якому, не дай боже, тщеславію, але щегульне ку славі бога слави і славної владичиці нашої богородиці і прісно діви Марії а на оздобу отчизни нашої і утіху малоросійським сином її, звлаща до читання охочим і любомудрим.

Упевняю теж ласкавого [читат]еля, іж єсли сії вірші мої скоро [про] йдет, не уважаючи, що ся в кождом за штучка замикаєт, мало, або жодного не однесет пожитку. Леч єсли над кождим віршиком так ся много забавить, аж поки зрозумієт, що ся в нім за штучка замикаєт, вельце ся в них закохаєт. Гди ж тут жадних простих (которих і простаки складати могуть) не маш віршов, тілько штучки поетицькії, которії любо суть короткії, маленькії, але великую компонуючим їх задають трудность і довгого, поки ся зложать, потребують часу. Суть з них нікоторії, яко то рак літеральний і вірш чворогранистий, которії і за місяць ледво ся зложать. Хто [спробу]єт, певне мі то признаєт. А прето, ласка[вий ч] ительнику, єсли з них хочеш однести утіху, довго поймуй їх, і єсли би ся которая штучка здала бути до поймовання претрудною, слушная річ, єдного і другого призвавши, споль-не ся домишляти. Гди ж всі все можем, а єдин всього знати не может, кроме всемогущаго бога, которий як дав мні охочо попрацьовати, так і любві твоїй да подасть охочо читати і поймовати. В недостойних молитвах моїх горячо о тоє всемогущую його помощ благаю.

Любві твоїй всіх благ желатель і бого[молець]

Іоанн В[еличков]ський, недостойний з пресвітеров

ЕХО

ест вірш, в котором, якоби ніное ехо, то ест одзов, до кождого стихов конця дві силяби, з конечних же літер уформованії, одзиваються

— Что плачещи, Адаме? Земнаго ли края?

— Рая.

— Чому в онь не внійдени? Боїш ли ся брани?

— Рани.

— Не можеши ли внійти внутр його побідно?

— Бідно.

— їли возбранен тобі вход єст херувими?

— Іми.

<— Одкуду дієт ті ся сицевая досада?

— З сада.

— Кто ті в саді снідь смертну подаде од древа?

— Єва.

Кто же Єву в том прельсти? Змій ли вертоградський?

— Адський.

То сієши сльозами не без вини поле?

— Оле!

Одселі вся будеши со трудом стяжати?

— Жати.

Одселі тебе, чаю, смерть возьмет ко гробу?

— Обу.

То смерті уже єсте во віки предані?

— Ані.

Одкуду же жизнь паки начнете взимати?

— Мати.

Мати, чаю, одродить вас, [чи смерть] Христова?

— [О] ва.

Плодом ли пречистая матері ожисте?

—- їсте.

О би і нас спасл тот плод дівия утроби!

— О би.

РАК ЛІТЕРАЛЬНИЙ

єст вірш, которого літери, і вспак читаючися, той же текст виражають

Мене ради на радость богом міру данна Анна во дар бо ім’я мі обрадованна,

Анна дар і мні сін мира даина,

Анна пита мя я мати панна.

Знай всяк, аз в небі єсм чиста нива,

А відай там я мати а діва.

Знай о [нас в] небі, чистая ниво,

[О відай] тамо мати а діво.

Тебі силной все небо отверзеся само,

0 мати великая аки лев і тамо.

Аки лев і тамо о мати велика

Аки Лот о мати і тамо толика Лот — з святьіх чина, ти —