Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко
Хоча не зовсім зрозуміло, про яку пальму може йтися в Україні. З пальми виготовлялося «пальмове вино», а Балавіра — неабиякий любитель його. Тож епітет Таладгваджа може, очевидно, відбивати цю його особливість. Олег Трубачов в одному з етимологічних етюдів спробував пояснити загадкове слово тарпан, пов’язуване з Кримом. У В.Даля тарапан означає «кам’яне корито або дерев’яний кадовб, у якому чавлять, топчуть виноград». Дослідник доходить висновку, що виноробський термін тарапан//тарпан не з грецької мови. Сама реалія — кам’яна посудина, корито для чавлення винограду, видовбане в суцільному камені, місткістю 15–20 відер, або ж камінне масивне ложе важільного виноробського пресу, з жолобом і зливом — такі археологічні знахідки трапляються в давньому Боспорському царстві. Знахідки таких виноградних пресів-тарапанів відзначені й у таврських поселеннях у нагірному районі Херсонесу. Фактично там, де дожило до наших днів слово тарапан.
Принцип тарапана як ложа з жолобом — щоб чавлений виноградний сік стікав жолобом, а не переливався через краї. Тому О.Трубачов припускає, що слово тарапан сходить до tara-pana, досл. «захист від переходу», тобто від переливання через вінця. Ця давня форма не збереглася, хоча схоже утворення бачимо в інд. vata-panam — «захист від вітру». Компоненти tara — «перехід» і pana — «захист», «укриття» представлені окремо і в індійських, і в іран<281>ських мовах. Причому в іранських мовах є низка словосполучень із давнім pana: согд. аrspan — «господар», «хазяїн», ягноб. аnguspanа (досл. «захист пальця») — «наперсток», мундж. хalfan — «шкіряний мішок для муки» (з чого видно, що другий компонент може означувати місткість, ємкість, посудину). Сліди тара-пана ведуть у гірський і південний Крим, а це значно послаблює імовірність його іранського походження. І навпаки, посилює імовірність запозичення його з індоарійської мови.
Наявність в іранських мовах і, певно, в індійських, значення пана як місткості, посудини, дозволяє припустити, що пояснення слова тарапана може бути трохи іншим. Тара може означати й те, що міститься в посудині чи місткості, що чавиться з винограду або інших фруктів. Тобто виноградний чи інший сік, з якого після певних процесів утворюється вино чи горілка. У цьому плані цікаве слово хінді тара (тада) — «вино», «пальмове вино», «пальмова горілка». У санскриті слову хінді tari — «вино» відповідає tali. З нього утворене англ. toddy — тодді, пунш, пальмовий сік, надто який перебродив і має певний градус; раніше ця назва мала форми tarrie, terry — з хінді tari або tar — «пальма», санскр. tala — «пальмира» (DEE, 928).
Є терміни з компонентом тара: хінді тар-патра (санскр. тала-патра) — пальмовий лист для письма, санскр. тала-раса — вино з плодів пальміри, тала-вана — пальмовий гай, тала-мішрі — патока з плодів пальміри, хінді тарі-хана — «винна крамничка», «винарня», тарівала — «торговець пальмовим вином» тощо.
Варте уваги й те, що санскрит знає слово пана в значенні «те, що п’ють». А також «напій», «питво», похідне від дієслівної основи pa — «пити» (СРС, 386). Тож не виключено, що пана, пан у словах тарапана, тарапан, тарпан може означати й «напій». Тоді компонент тара мав би, певно, означати те, з чого зроблено напій. Для цього цілком підходить слово хінді тар, тотожне санскр. тала (хінді таль) — «пальма», «пальміра» й відповідно тарі, талі — «пальмове вино». У такому разі термін тарапан може означати «пальмовий напій», тобто «пальмове вино». Або просто «вино», «спиртне».
Проте вірогідніше, що тала — якесь означення воїна, на зразок «дужий», «доблесний», «славний». Це випливає з українського прізвища Талавіра, де віра, певно, те саме, що й у Балавіра, а ім’я Балавіра означає «Могутній герой».
У «Махабгараті» згадуються племена талачари й таладжанґхи. Перших епічна поема <282> згадує разом із деякими іншими племенами: «Нехай попереду тебе ступають дравіди з кунталами, андгри й талачари, чучупи й венупи» (УП, 276).
Не менш показове й оточення, в якому виступають таладжанґхи: «…народилися Удаварта серед хайхаїв, Джанамеджая у ніпів, Бахула у таладжангхів, пихатий Васу серед крімі, Аджабінду в сувірів, Кушардгіка у сураштрів, Аркаджа у баліхів…Хаяґріва серед відехів, Варакра серед махауджасів, Баху в сундаравеґів, Пуруравас у диптакшів, Сахаджа серед чедіїв і матсьїв…(УП, 167).
Згадувані тут хайхеї сходять до давнього роду, що веде початок від Яду, родоначальника ядавів (з них походили Крішна й Балавіра). Спадковою столицею хайхайських царів було місто Махішматі (нині Махешвара, або Махеш на правому березі р. Нармади). Досить показово, що таладжанґхи згадуються у зв’язці з такими відомими племенами, як сураштри, сувіри, чедії, матсьї, відехи. З сураштрів походила Реваті, дружина Балавіри, в Сураштрі жили ядави, а сувіри, споріднені зі слов’янськими сіверами, засвідчені в давній Україні. Етноніми в процитованому абзаці, починаючи від ніпів і кінчаючи нандівеґами, стосуються племен і народів, місцерозташування яких достеменно не з’ясовано (УП, 502). Таладжанґхів, які в епосі згадуються з хайхаями, локалізують у сучасному Раджастхані. За епіко-пуранічними переказами, батьком легендарного царя Саґари був Баху — його скинули з престолу племена хайхаїв і таладжанґхів, тож помер він у вигнанні, на чужині. Мстячи за батька, Саґара знищив хайхаїв і таладжанґхів, а інші народи (серед них персів, скіфів і греків) підкорив і назавжди заборонив їм вивчати веди та здійснювати ведійські обряди. Внаслідок чого ці, колись кшатрійські (воїнські) племена здичавіли й перетворилися на варварів-млеччхів.
У «Махабгараті» Арджун каже Крішні: «В Іраваті полягли від твоєї руки Бгоджа, що не поступався в ратній
