Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич
Четверта дорога вела через луки – сонячні та яскраві, через невеликі гаї та круглі озера. За ними виднівся замок, витканий жовто-жовтогарячим, з вкрапленнями червоного. Позаду замку – дві гори, втикані лісом, а поміж ними – синє полотно водоспаду.
– Яке гарне місце… – Веда знову помацала гобелен, – цікаво, хто там живе…
На п'ятій дорозі нічого не було написано, вона вела до туману, густого і брудно-сірого, а за туманом позначилася низька, кам'яниста рівнина і високі гори на горизонті. Шамани?
Піддавшись пориву, Веда висмикнула з кишені блокнот і швиденько замалювала шляхи, скопіювала незрозумілі письмена. Малюнок із блокнота вирвала, ретельно склала, сховала в потайну кишеню.
І вчасно! Почувши рух по той бік дверей, вона метнулась назад у крісло і бухнулася в нього, вдаючи, що захоплена розгляд гобелена, який висів навпроти і зображав якусь битву на мечах.
Гуфа була дуже ласкава і шаноблива. Вона притягла величезний піднос різноманітної їжі, у тому числі і солодощів, напої різного смаку та кольору, і не докучала Веді розмовами; крутилася то по кімнаті, щось прибираючи, то за фіранкою, грюкаючи відрами та баліями.
На думку спала ідея вкрасти ніж: яка не яка, а все ж таки зброя, але на підносі ножа не було. А попросити – привернути зайву увагу, до того ж усі фрукти і так були розрізані на часточки, а пиріжки та тістечка на шматочки, щоб було зручніше. Отже, зі зброї – у неї тільки одна шпилька і нею, в крайньому випадку, хоч би око бридкому діду проткнути можна – голка міцна, витримає!
Але в присутності Гуфи Веда не могла обмірковувати свій план, їй здавалося, що дракониха спостерігає тишком-нишком, намагаючись проникнути в її думки.
На заході Веду відвідав король.
