Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд

На відміну від інших малюнків у печері, намальованих простою білою крейдою, малюнок Віолетти був розфарбований різними кольорами. На картині Віолетти були зелені дерева, блакитна вода, жовте сонце і багряні хмари. Деякі схеми були виконані цілком у білому кольорі, інші були багатобарвні, і кольори на них були розташовані в строгому порядку.

І, на відміну від решти малюнків, малюнок Віолетти світився в темряві. Коли, виходячи з печери, Рейчел оберталася назад, вона могла бачити частини того малюнка. Світилася не крейда, тому що та ж крейда в інших місцях картини не залишала такого сяйва в темряві.

Особливо незвично світилася частина одного із знаків. Яскраві лінії утворювали дивне обличчя, видиме тільки в темряві, в тій області картини, яка була повністю покрита складними схемами. Коли поруч горів факел, обличчя не було видно — та частина малюнка виглядала просто переплетенням ліній. Рейчел так і не розібралася, з яких елементів схем могло скластися лице. Але в темряві воно дивилося на неї, очі рухалися, стежачи, як вона йде.

Однак мурашками Рейчел покривалася від зображення Річарда. Воно було настільки добре намальовано, що Рейчел легко впізнавала риси обличчя.

Рейчел дивувалася, яким хорошим художником виявилася Віолетта. Правда, були й інші подробиці, крім обличчя, по якому можна було впізнати Річарда, навіть якщо б малюнок був не такий гарний. Його чорний костюм був промальований точно так, як його пам'ятала Рейчел. Навіть краї туніки прикрашали якісь загадкові символи. Сікс була дуже уважна, даючи вказівки Віолетті, коли та малювала ці візерунки. У малюнку Віолетти на Річарді також була розвіваюча накидка, ніби розшита золотою ниткою.

Віолетта намалювала Річарда так, що здавалося, ніби він знаходиться у воді. Все навколо нього теж було вкрите хвилястим кольоровими розводами, які Сікс називала «аурами». Між кожним новим кольором і Річардом розташовувалися складні формули і схеми. Сікс сказала, що в кінці, з останнім штрихом, ці перемішані елементи між ним і його сутністю об'єднаються, сформувавши проміжний бар'єр. Що це означало, Рейчел не розуміла, але очевидно, що для Віолетти це було важливо.

Схоже, Сікс особливо пишалася саме цією частиною — з елементами проміжного бар'єру. Іноді вона просто стояла і довго вдивлялася в неї. На малюнку Річард тримав Меч Істини; але зброю було зображено дуже блідо, немов вона існує, і в той же час — її немає. Меч здавався майже частиною Річарда, перетинаючи його груди. Хоча, з упевненістю сказати, що зброя знаходиться в руці, було неможливо саме через те, що меч був намальований так блідо. Віолетта довго працювала, щоб домогтися такого ефекту. Сікс змушувала переробляти цей фрагмент кілька разів, тому що, за її словами, виходило занадто «матеріально».

Рейчел була спантеличена, чому Річард був намальований озброєним, адже меч тепер був у Самуеля. Однак якимось чином єдино правильним здавалося зобразити Річарда з мечем. Можливо, і у Сікс було таке ж відчуття.

Віолетта відступила назад і нахилила голову, оцінюючи свою роботу. Сікс стояла, як укопана, вдивляючись у картину, немов поруч нікого не було. Вона простягла руку і нерішуче, легким дотиком доторкнулася до візерункам навколо Річарда.

— Як скоро ми остаточно об'єднаємо елементи? — Запитала Віолетта.

Пальці Сікс повільно, легко рухалися вздовж схем, і деякі елементи відповідали на дотики, іскрилися і починали світитися в напівтемряві.

— Скоро, — прошепотіла вона. — Уже скоро.

— Лорд Рал!

Річард повернувся якраз вчасно, щоб помітити, що біжуча з усіх ніг Бердіна стрибнула на нього. Вона приземлилася йому на груди, обхопивши руками і ногами, так, що удар мало не вибив з нього дух. Хвилясте каштанове волосся, заплетене в довгу косу, окрутилося навколо нього. Річард аж відступив на крок, утримуючи Морд-Сіт. Правда, вчепившись у нього руками і ногами, вона, схоже, не потребувала підтримки.

Річард в житті не бачив, щоб так стрибала навіть білка-летяга. Незважаючи на всі важкі думки, він не міг втриматися від посмішки, побачивши наснагу Бердіни. Хто б міг подумати, що Морд-Сіт коли-небудь зможе виражати радість настільки безпосередньо, немов дитина. Посміхнувшись, вона відхилилася, стискаючи його плечі і обхоплюючи ногами торс, і кинула погляд поверх його плеча в бік насупленої Кари.

— Він досі любить мене більше за всіх, я точно знаю.

Кара тільки закотила очі. Взявши Бердіну за талію, Річард підняв її і поставив на підлогу. Він пам'ятав, що ростом вона була нижчою більшості Морд-Сіт і більш чуттєва і життєрадісна, ніж інші. Це поєднання по-дитячому наївної чуттєвості і пустотливого грайливого характеру завжди обеззброююче діяло на Річарда. Вона відкрито і гаряче любила Річарда, але дочірньою любов'ю — щиро і невинно. Однак, під іскристою зовнішністю милої дитини, як і у будь-якої Морд-Сіт, ховалася здатність до раптової і нещадної жорстокості.

— Наша зустріч зігріває моє серце, Бердіна. Сподіваюся, у тебе все в порядку?

Вона спантеличено глянула на нього.

— Лорд Рал, адже я Морд-Сіт. Що, по-вашому, у мене може бути не в порядку?

— Суцільне занепокоєння, як завжди, — пробурмотів він упівголоса.

Вона посміхнулася, задоволена його зауваженням.

— Я чула, що ви вже були тут, але розминулася з вами. Виходить, я вже другий раз пропускаю нашу зустріч, і не збираюся дозволити вам знову зникнути, не побачившись зі мною. Нам потрібно багато про що поговорити — навіть не знаю з чого і почати.

Річард оглянув просторий коридор, підлога якого по діагоналі була викладена мармуровими плитами із золотистими прожилками, а по краях окантована смугами чорного граніту. По коридору, в напрямку Річарда бадьорим кроком рухалася група солдатів. У вікна високо над їхніми головами монотонно стукав дощ і пробивавлося рівне сіре світло. Але якимось чином це тьмяне світло примудрялося зібратися і яскраво відбитися від полірованих обладунків солдатів.

На додаток до мечів і довгим ножів, у кожного з них на поясі висіла сокира з серповидним лезом. Деякі були озброєні арбалетами, приведеними в бойову готовність. На руках стрільців були надіті чорні рукавички. Решта солдатів намагалися триматися від них подалі — арбалети були заряджені смертоносними стрілами з червоним оперенням.

Зали