Відьмак. Вежа Ластівки - Анджей Сапковський

— Деяких, — опустила жриця голову, — Йеннефер просто шантажувала. Давала зрозуміти, що має компрометуючу їх інформацію і що, коли ті відмовлять, розкриє ту інформацію всьому світу… Ярле… То мудра й у цілому добра жінка… Але вона не має жодних докорів сумління. Вона безжалісна. Й жорстока.

— Саме це я знаю. Натомість про подробиці шантажу знати я не хочу, та й тобі раджу якнайшвидше про них забути. Це небезпечне знання. Сторонній не повинен гратися з таким вогнем.

— Знаю, ярле. Я присягала тебе слухатися… І вірю, що твоя мета виправдовує засоби. Ніхто інший ні про що від мене не довідається. Ані приятель у приятельській бесіді, ані ворог, якщо мене катуватиме.

— Добре, Модроно Сіґрдріфо. Дуже добре… Чого стосуються плани Йеннефер, пам’ятаєш?

— Не завжди і не все я розуміла, ярле. Вони користалися жаргоном, у якому непросто розібратися… Мова часто йшла про якогось Вільгефорца…

— Про що ж іще, — заскреготів зубами Крах.

Жриця глянула на нього налякано.

— Також чимало говорилося про ельфів і про Відаючих, — продовжила вона. — І про магічні портали. Мова була навіть про Безодню Седни… Втім, головним чином, як мені здається, йшлося про вежі.

— Про вежі?

— Так. Про дві. Про Вежу Чайки й Вежу Ластівки.

* * *

— Я так і думала, — сказала Трісс. — Йеннефер почала від того, що роздобула таємний рапорт комісії Радкліффа, що розслідувала справу про випадки на Танедді. Не знаю, які чутки дісталися про той скандал на Скелліге… Ти чув про телепорт Вежі Чайки? І про комісію Радкліффа?

Крах ан Крайт глянув на чародійку з підозрою.

— Сюди, на острови, — скривився, — політика не доходить. Як і культура. Ми на задуп’ї.

— Комісія Радкліффа, — Трісс вирішила за необхідне не звертати уваги ні на його тон, ні на вираз обличчя, — у подробицях дослідила сліди телепортації, які вели з Танедду. Портал Тор Лара, який існував на острові — поки існував, — на значний радіус навколо себе викривлював телепортаційну магію. Але, як ти напевне знаєш, Вежа Чайки вибухнула й розпалася, роблячи телепортації можливими. Більшість учасників подій на Танедді втекли з острову за допомогою створених ними порталів.

— І дійсно, — усміхнувся ярл. — Ось ти, наприклад, щоб далеко не шукати, полетіла просто у Брокілон. Із відьмаком на спині.

— Ну ось тобі. — Трісс глянула йому в очі. — Не доходить політика, не доходить культура, а плітка долетіла. Але залишимо це на мить, повернемося до роботи комісії Радкліффа. Комісії йшлося про те, аби докладно встановити, хто й куди телепортувався з Танедду. Використано було так звані синопси, чари, які можуть відтворювати образи минулих подій і співставляти знайдені телепортаційні сліди з напрямками, куди ті вели, а інколи й приписати їх до певних осіб, які портали ті відкривали. Вдалося це практично у всіх випадках. Крім одного. Один телепортаційний слід вів у нікуди. Вірніше, у море. До Безодні Седни.

— Хтось, — здогадався відразу ярл, — телепортувався на корабель, що очікував в умовному місці. Цікаво лише, що аж так далеко… І на місці з настільки дурною славою. Ну, але якщо сокира висить над шиєю…

— Саме так. Комісія також дійшла такого висновку. І сформулювала його таким чином: це Вільгефорц, схопивши Цірі й маючи відрізаними інші шляхи, скористався резервним виходом. Разом із дівчиною телепортувався до Безодні Седни, на нільфгардський корабель, що там очікував. Саме те, згідно з комісією, тлумачило факт, що Цірі представили при імператорському дворі у Лох Ґрім уже десятого липня, ледве через десять днів після подій на Танедді.

— Ага, — примружився ярл. — Це багато що пояснює. Зрозуміло, за умови, що комісія не помилилася.

— Вірно. — Чародійка витримала погляд, навіть дозволила собі іронічну усмішку. — У Лох Ґрім, зрозуміло, міг опинитися і добре замаскований двійник, не справжня Цірі. Це також може багато що пояснювати. Втім, це не пояснює ще одного факту, який встановила комісія Радкліффа. Настільки дивного, що у першій версії рапорту його оминули як занадто неправдоподібний. Втім, у другій версії, цілком таємній, той факт оприлюднили. Як гіпотезу.

— Я весь перетворився на слух, Трісс, уже якийсь час тому.

— Гіпотеза комісії звучить так: телепорт Вежі Ластівки був чинним, він діяв. Хтось ним пройшов, а енергія того проходження була настільки сильною, що телепорт вибухнув і був знищений. Йеннефер, — продовжила за хвилину мовчання Трісс, — мусила про те довідатися. Про те, що відкрила комісія Радкліффа. Що містилося у таємному рапорті. Тож існує певний шанс… Тінь шансу… Що Цірі вдалося безпечно пройти крізь портал Тор Лара. Що вона втекла від Нільфгарду й від Вільгефорца.

— І де тоді вона є?

— Це і я б хотіла знати.

* * *

Було диявольськи темно, місяць, захований за стінами хмар, взагалі не давав світла. Втім, порівняно з попередніми, ніч була винятково слабо вітряною і дякуючи цьому не такою холодною. Човен тільки трохи колихався на зморщеній хвилями поверхні води. Пахло багном. Перегнилими травами. І слизом вугрів.

Десь під берегом ударив хвостом по воді бобер, так, що обоє вони аж підскочили. Цірі була певна, що Висогота задрімав, а бобер його розбудив.

— Розповідай далі, — сказала, витираючи ніс чистим, не вкритим іще слизом рукавом. — Не спи. Як ти засинаєш, у мене очі також злипаються, оце течія нас знесе, й прокинемося посеред моря! Розповідай про ті телепорти!

— Утікаючи з Танедду, — продовжив пустельник, — ти пройшла крізь портал Вежі Чайки, Тор Лара. А Жофрей Монк, хіба найбільший авторитет у питаннях телепортації, автор твору, що зветься «Магія Старшого Люду», який залишається opus magnum знання про ельфійські телепорти, пише, що портал Тор Лара веде до Вежі Ластівки, Тор Сіреаель…

— Телепорт на Танедді був зіпсований, — перервала Цірі. — Може, раніше, до того як зіпсувався, й вів до якоїсь ластівки. Але зараз веде у пустелю. Це зветься портал хаотичний. Я щодо того вчилася.

— Уяви собі, я також, — пирхнув старий. — І багато з тих наук я пам’ятаю. Саме тому мене настільки здивувала твоя оповістка… Деякі її фрагменти.