Приручити Дикого - Анна Лященко

Кай

Чим ближче до кордону королівства, тим більше мені здається, що Раян намагається від мене щось приховати. Він не перекриває ментального зв'язку, ні. Це було б надто підозріло. Але всі його міркування у моїй присутності тільки… про їжу!! Я далеко не перший день знаю принца і розумію, що він намагається замаскувати свої думки. І не лише я це помітив.

Першим забили на сполох брати. На черговій стоянці близнюки підійшли до мене і, поки принц витав десь у хмарах, у прямому та переносному значенні, висловили свої побоювання з приводу його стану.

- Наставнику, мені здається з нашим принцом щось не так, — видав Соко. Я здогадався, що його турбує, але про всяк випадок вирішив уточнити. Все-таки одна голова добре, а ще парочка близнюків не завадить.

-  Що тебе турбує?

- Апетит принца мене турбує. Точніше його відсутність. Тобто, навіть не так. Я не знаю, як пояснити, ми вловлюємо думки принца, але всі вони тільки про їжу, але при цьому він майже нічого не їсть! І це не лише я помітив. А сьогодні він навіть відмовився від печінки!

– Це поганий симптом, – підключається до розмови Деян.

- Ось і я кажу, а чи не захворів наш принц?

- І чим? Чи є припущення? – цікавлюся я. Може справді Раян захворів, а я вигадував собі.

- Запаленням хитрості на ґрунті відсутності позитивних тенденцій у сімейних відносинах, — видав Кред, що підійшов, і ми усі у шоці. Тобто, у шоці близнюки та Деян, мені за статусом дозволено тільки дивуватися.

- Ти щось знаєш? - здивовано підіймаю брову.

- Я вловив дещо.

- Викладай!

- Ну… Це хіба що думки… І чи не буде це зрадою стосовно принца?

- Розповідай усе, що знаєш! - ричу я. - Якщо принц задумав щось, що загрожує його життю чи його дружині, ти зобов'язаний розповісти!

- Ну як би це прямо нікому не загрожує, але батько Каради з жару може наробити діл.

- Та розповідай уже! - стогну я. – Робити висновки – це моя робота!

- Ну, загалом, принц хоче вкрасти Караду, коли ми перетнемо кордон Диких Земель, — зрештою розроджується Кред.

Значить, він не залишив свою шалену ідею! А чим не варіант, власне? Вони з Карадою ще одружені, і це прекрасний спосіб позбавити її згубного впливу матусі. Але потім прикидаю можливі наслідки та розумію, що це буде кінець усьому. Тепер Каттар на нашому боці й готовий всіляко допомогти, а якщо принц реалізує свій задум, ніяких здорових думок у голові у дракона, у якого вкрали дочку, не залишиться. Інстинкт захисту потомства переб'є все. І, навіть якщо Каттар не знайде Караду особисто і не приб'є Раяна, він забезпечить такі дипломатичні проблеми, що ні Грег, ні Ердан Раяну ніколи не пробачать, це вже я добре зрозумів, поспілкувавшись з ним. Шлюб все одно буде розірваний, але Каттар уже нам не допоможе.

А ось Карада… Для відновлення стосунків потрібен час. Боюся, його принц не матиме. Раян упевнений, що про його таємні притулки в горах ніхто не знає. Але він надто наївний. Грегу давно відомо, де знаходяться всі його печери.

Потрібно поговорити з принцом, поки мій підопічний не наробив дурниць.

Чекаю, поки принц повернеться й одразу йду до нього. Розмову відкладати не можна, завтра ми перетинаємо кордон Імперії та Королівства.

- Раяне, затримайся, нам треба поговорити! - Я бачу, що принц не налаштований розмовляти, але його думка зараз мене не дуже цікавить.

- Про що? - злегка шипить Раян, підозрюючи, мабуть, що розмова йому не сподобається.

- Про твій шалений план викрасти Караду! – видаю одразу в лоб.

- І як ти мені завадиш? Зв'яжеш і доставиш у Дикі Землі в екіпажі? – гарчить принц.

- Якщо знадобиться – так. У мене не буде іншого виходу, викрасти Караду зараз це гора дурниці!

- А я не матиму іншого шансу! Відразу після приїзду додому я мушу розірвати наш шлюб! - гарчить Раян, і злісно виблискує очима.

- Не кип'ятись, послухай мене. Зараз Каттар на нашому боці, він робить все можливе, щоб вивести Караду з-під впливу її матері Він навіть... - Некрилаті Боги! Я мало не проговорився про прокляте зілля! Якщо принц дізнається, що мати Каради ледь не вбила його дитину, до реалізації нашого з Каттаром плану справа не дійде. Тому швидко виправляюсь та продовжую. – Він готовий ізолювати мати Каради на деякий час.

- І чим це допоможе? – гарчить принц. - Ми вже будемо розлучені…

- Ви Істинні, ви завжди будете поряд. Просто наберися терпіння. А зараз, дай мені слово, що ти не спробуєш забрати Караду, інакше я змушений буду вжити превентивних заходів. - Дивлюсь принцу в очі та благаю Богів навчити Раяна довіритися мені. Звичайно, я не повезу його пов'язаним в одному екіпажі з Карадою. Прийде найняти окрему карету. Але навіть у цьому випадку для принца нічого приємного у такій поїздці не буде.

Я бачу, як змінюється настрій принца: злість, недовіра, розуміння, розпач і… безвихідь та апатія.

- Добре, даю слово золотого дракона, що я зроблю все, як ти хочеш. Я вільний? Можу йти спати? Чи прив'яжеш мене до дерева? Приставиш охорону? Зачиниш ... Ааа, тут же ніде замкнути ...