Ми - дракони - Тала Тоцка

— Не називай мене так, — тупнув ногою принц, — Я Ейнар!

— Мене матінка знову лаяла за нешанобливе обходження з тобою, — насупилася Ів і шмигнула носом.

— Я поговорю з татком, нехай попросить її перестати тебе лаяти, — заспокоїв її хлопчик. — А де ти була?

— Ми з матусею збирали для тебе корінь деревію, а драконячий перстач ти повинен зібрати сам, так вона каже. Тоді відвар подіє як треба.

З хвіртки вийшла Тона і відправила дітей снідати. Після сніданку вона покликала принца з собою збирати драконячий перстач, а Івейну не взяла, і та так засмутилася, що навіть відмовилася йти з батьком в крамницю за льодяниками. Аб все одно купив льодяники на паличці їй та Ейнару, і Ів лише тоді подобрішала, коли з'їла весь свій льодяник і половину королівського.

Від відвару у принца паморочилася голова і темніло в очах. Тона заспокоїла переляканих батьків, що це з нього виходить вся та погань, якою його напихали королівські лікарі — девіни. Вона пояснила, що всяка магія має два боки, і якщо світлий бік лікує, то темний осідає вантажем там, де народжується іллама, тому й іскри не завжди вдається розглянути за тьмяним покривом. Але ж принц ще такий малий, як можна труїти дитину магією?

Придворний магістр знехотя підтвердив слова травниці, чим викликав тиху лють короля. Принц пролежав десять днів, і хоч відчував слабкість, виглядав напрочуд набагато здоровіше, ніж коли він вперше переступив поріг будинку Веронів. І апетит у нього був хороший, а все завдяки Ів. Вона годинами сиділа біля ліжка Ейнара, поклавши йому долоню на чоло, і у принца було дивне відчуття, ніби в нього по краплі вливається чудодійна цілюща сила.

— Це так діє відвар, ваша високість, — стверджувала сенора, але Ейнар був переконаний, що сама присутність цієї часом такої нестерпної дівчинки зцілює його краще всяких відварів, магічних розчерків і заклинань.

— А можна, щоб Івейна спала в моїй кімнаті? — попросив він одного разу батька. Того так стомлювали щоденні перельоти, що сенора Тона якось, бентежачись і ховаючи очі, запропонувала королю пройтися в найближчий ліс за порцією драконячого перстачу. Той слухняно пішов за травницею і повернувся з повним кошиком, зате тепер вони на пару з сином приймали відвар суворо по годинах. Треба сказати, відчувати себе король став значно краще.

— Так не можна, сину, Івейна дівчинка, ви не можете спати в одній кімнаті, — заперечив Сагідар, відсьорбуючи з кухля.

— Та яка ж вона дівчинка, татку, вона мій друг, — благально склав руки Ейнар. — І вона справжнісінький пірат.

— Я пірат, ваша світлосте, — підтвердило це маленьке смішне створіння, труснувши темними кучерями, — хочете, я покажу вам свою піратську шхуну? Мені батько змайстрував, коли Ейнар одужає, ми попливемо з ним у плавання. Якщо хочете, можемо і вас прихопити.

— Ви вважаєте, всі правителі Герони просто зобов'язані вміти грабувати торгові судна, маленька сенаріна? — питав король і трясся зі сміху, дивлячись, як морщить вузьке маленьке чоло дівчинка, міркуючи, навіщо й справді його високородію з його світлістю подаватися в пірати. І що ж вона така негарна, ось їй би до її великих чорних очей та рівний носик, округле личко і пухкі губки, тоді вона взагалі була б чудовою красунею.

Його світлість дуже хотів віддячити сімейству Верон, він міг подарувати їм будинок, землю і навіть дарувати титул, а потім підшукати леді Івейні хорошу партію. Але бажаючих на таку наречену не багато знайдеться, хіба що охочих до приданого. Та Сагідар щиро бажав дівчинці щастя, а в чоловікові, який кохає не дружину, а її гроші, щастя не багато.

Івейні дозволили повернутися в свою мансарду. Увечері того ж дня король з королевою, піднявшись поглянути на сплячого сина, зі змішаним почуттям захоплення і подиву дивилися на наслідного принца, який з безтурботною посмішкою розмітався в своїй пуховій хмарі. А навпроти, біля стіни, в своєму ліжечку спала Івейна Верон, підклавши під щічку обидві долоньки, вкрита незвичайною ковдрою — білосніжними крилами орланів, які накрили собою сплячу дівчинку.

Король намагався розпитати Тону Верон про орланів і навіть зголосився зібрати чергову порцію драконячого перстачу. Але травниця все повторювала, що чоловік її, Абідал, підібрав біля річки пташенят, вона підлікувала їх, а ті візьми та й прив'яжися до доньки. Ось такий у неї чоловік добра та сердечна людина, і всі на ньому їздять, як ось, наприклад, в минулому році рада старійшин найняли його спорудити до ярмарку альтанки для продажу солодощів. І що б ви думали, ваша світлосте, ні форіна не заплатили! А він так старався, долоні в кров зчесав, так що його світлості треба тримати вухо гостро зі старійшинами, з них все як з гусака вода…

Сагідар так втомився слухати тріскотню сенори, що до кінця розмови не міг втямити, до чого він взагалі її завів і що йому було потрібно, а зараз хотів лише одного, щоб вона, нарешті, замовкла.

Сьогодні король повернувся раніше, Тона сказала, що діти гуляють неподалік в посадці, а коли прилетіли орлани і стали бити крилами, — навіть його світлості дісталося разок, — а потім пролунав цей моторошний крик Іві. Сагідар думав, що у нього розірветься серце, поки він добіжить до посадки. А потім розірветься вдруге, коли побачив на галявині маленького, слабкого, безпорадного, але такого рідного дракона. І втретє, коли з горлянки його сина вирвалося полум'я, вперше з тих пір, як згинули сини аміра Еррегора Болігарда, амірани Арчибальд, Леграс і Севастіан. Останні у всій Андалурсії після свого батька Вогнедишні Дракони.