Академія Мірравель. Проти вітру - Анна Потій

Ми так заговорилися, що не помітили, як поруч з нами з'явилися дві постаті. Тільки коли нас гукнули, ми підвели голови і з подивом виявили, що перед нами стоїть сестра Айни разом зі своїм хлопцем. Я не бачилася з Арейною з того моменту, як ми її перетворювали з темної назад на світлу. Ми запропонували їм приєднатися, і вони, зробивши замовлення, присіли поряд з нами.

— Вдома не бачимося, натомість у кафе зустрілися, — посміхнулася Арейна.

— Ти ж якщо не на роботі, то з Кадерном, — відповіла їй Айна.

— А ти в академії весь час пропадаєш.

— Мені треба вчитися.

— Як твої зілля, сестричко?

— Непогано, але до Кетти мені ще далеко. Ти ж пам'ятаєш Кетту?

— Звісно. Я ж її ледь не перетворила на темну. Не ображаєшся, Кетто? — Арейна обернулася до мене, винувато усміхаючись.

Я не злилася на неї. Я чудово розуміла, що Арейна була під впливом темної магії і не контролювала себе.

— Ні. Все гаразд. Слухай, Рей, мене давно мучить одне питання… — я все хотіла розпитати Арейну про дещо, але не знала, чи буде таке питання доречним.

— Я так розумію, що питання стосується темних магів? — умішка сповзла з обличчя Арейни.

— Так, — кивнула я. — Можна спитати? Якщо тобі неприємно, то я не стану.

— Запитуй, чого вже там… — погодилася Арейна.

— Я не можу зрозуміти один момент… Чому коли темних магів перетворюють назад на світлих, то вони не розповідають, де знаходиться лігво темних магів? Їх би швидко переловили тоді.

— Все просто, Кетто, — мені здалося, що Арейна видихнула з полегшенням. Мабуть, вона чекала на більш особисте питання. — Разом зі зникненням темної магії з тіла у людини стираються і деякі спогади, що з нею пов'язані. Людина не пам'ятає, де мешкають темні маги, деякі імена забуваються, поступово тьмяніють спогади про напади, які людина робила, коли була темною. Таким чином, людині легше адаптуватися до того, що трапилося, адже її не надто мучить минуле, а темні маги так захищають інформацію про себе. Ось і весь секрет.

— Зрозуміло. А я думала, чому ж ніхто не шукає лігво темних за розповідями таких, як ти. Виявляється, нема чого розповідати.

— На жаль, — зітхнула Арейна. — Я б із радістю розповіла всім, де ця погань живе, але ні. Я нічого не пам'ятаю.

Закривши питання, яке мене хвилювало, ми повернулися до легших тем для обговорення. Наговорившись, ми зібралися йти — Арейна з Кадерном до нього додому, а ми з Айною назад до академії. Цими вихідними ми обидві вирішили залишитися там. Айна хотіла підтягнути навчання, я ж планувала пробратися вночі до кімнати Дема. У нього була купа справ у бібліотеці: архімагеса Тіррена замовила нові підручники та посібники, і йому треба було їх внести до бази та розставити по полицях.

Ми з Айною збиралися йти назад пішки, тому що від порталу все одно було далеко йти в академію, майже так само за часом, як і без нього, але Арейну з Кадерном ми вирішили провести до нього. Коли ми вийшли з кафе, сонце вже зникло за обрієм, огорнувши місто приємною напівтемрявою. Повітря стало прохолодніше, а звуки тихіше і м'якше. Легкий туман клубився по землі, ліхтарі мерехтіли, кидаючи золотисте світло на порожню вулицю, якою ми йшли до порталу. Вітер тихо шелестів листям і все здавалося таким спокійним, наче сам вечір затамував подих. Тиша навколо відчувалася надто глибокою, ніби сама природа затихла в очікуванні неприємностей. Вітер стих і звичні звуки раптом зникли, залишаючи лише ледь вловимий холодок напруги. Все виглядало спокійно, але цей спокій тиснув на мене, змушуючи серце мимоволі стискатися. Мені здавалося, ніби щось причаїлося поруч, готуючись порушити цю оманливу гармонію.

Не встигли ми пройти й кількох кроків цією тихою, безлюдною вуличкою, як у темряві серед дерев майнула підозріла тінь. Я напружилася. Арейна також. Вона приклала палець до губ, роблячи нам знак мовчати, і зупинилася, уважно оглядаючись на всі боки. 

Темна вулиця давила на мене своєю тишею, кожен шурхіт озивався в голові гулкою луною. У повітрі повисла тривога, здавалося, що ліхтарі потьмяніли і темрява згустилася, ховаючи у своїх глибинах щось погане. Я відчула пильний погляд, але обернутися не наважилася — холодок страху пробіг по спині, серце гулко стукотіло в грудях, а думки заціпеніли від безмовного жаху. Невже знову темні маги? Що коли вони переслідують Арейну, бажаючи повернути її до своїх лав?

Я подивилася на Арейну. Вона виглядала напруженою, зібраною, але спокійною. Її права рука була трохи піднята і повернена долонею вперед, готова будь-якої хвилини атакувати, а на лівій слабо мерехтіла каблучка, яка містила в собі магію захисту. Багато бойових магів використовували зачаровані предмети, часто каблучки, щоб швидше атакувати або захистити себе щитом.

Арейна кивнула мені, щоб я відійшла і стала позаду неї, що я миттю і зробила. Ми стояли, готові до атаки, і вичікували. Секунди тяглися нескінченно довго. І тут темрява під деревами раптом ожила, з неї безшумно випливли постаті у темному вбранні. Тепер вже не було сумнівів: перед нами темні маги. Один із них підняв руку і темна енергія метнулася в наш бік, слідом за ним атакували й двоє інших.

Арейна з Кадерном були готові до їхньої атаки. Крикнувши нам з Айною не втручатися, вони одночасно обрушили на темних потік вогню, прикриваючись від їхніх атак щитами. Тільки сили були нерівні: три темні професіонали та двоє наших. І якщо я ще могла якось допомогти, то Айна не була сильною у бойовій магії.

— Як ти посміла нас зрадити, Арейно? — вигукнув один із темних магів.

Тепер я розуміла, що напад був не випадковим. Темні вистежили Арейну, дочекалися, поки вона опиниться на безлюдній вулиці й напали.

— Я не вибирала темну магію. І зараз вам не вдасться знову перетворити мене, — відповіла Арейна, не припиняючи атак.

— А тебе ніхто й не збирається знову перетворювати, — головний із нападників гидко засміявся. — Нас послали тебе вбити.