Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

прорветься через завіси. Крім того, сьогодні вночі має відбутися рада, а це дуже важливо. Зараз я просто використоаю Перше Правило Чарівника: перший крок до віри — це бажання, щоб щось виявилося правдою, або боязнь, що це виявиться правдою. До сих пір вони вірили у щось, тому що їм хотілося, щоб так було. Я повинен змусити їх злякатися того, що мої слова можуть виявитися правдою.

— А що ти їм скажеш?

— Ми втрачаємо час. Переводь, поки їм ще цікаво, інакше вони й справді вб'ють нас, а потім відправляться вбивати людей Тіни.

Келен повернулася до Ма-Бан-Гріда і з великим небажанням перевела їм те, про що просив Річард. Серед воїнів піднявся переполох: кожен хотів стріляти в незнайомця. Ма-Бан-Грід мовчки почекав, поки вони заспокояться.

— Кожен може стріляти в того, хто вбив нашого одноплемінника, — посміхнувся він. — Кожен! Вбийте його!

Бантаки підняли луки.

— Боягузи! — Закричав Річард. — Цей старий дурень боїться! Він знає, що добрі духи захистять мене! Він знає, що послухався духів обману, і хоче змусити вас підкоритися їхній волі! Він боїться, що його дурість стане відома всім! Але цим він тільки сам себе видає!

Ма-Бан-Грід зціпив зуби. Помахом руки він змусив бантаків опустити зброю і, вихопивши лук у найближчого воїна, повернувся до Річарду:

— Я доведу тобі, що говорив з істинними духами! Ти помреш за те, що вбив одного з бантаків! І за те, що образив наших духів-братів!

Він поклав на тятиву стрілу і прицілився. Воїни вибухнули схвальними вигуками. Келен похолола від жаху. У неї перехопило подих.

Річард вихопив стрілу з повітря прямо перед своїм обличчям.

Бантакі мовчки дивилися, як Річард підходить до вождя, тримаючи стрілу в руці.

Очі його палали. Він зупинився перед Ма-Бан-грідом я, зламавши стрілу, сунув уламки йому під ніс.

— Добрі духи захистили мене, старий дурень, — загрозливо сказав він. — Ти слухав духів обману.

— Хто ти? — Видихнув Ма-Бан-Грід. Очі його були широко розкриті.

Річард повільно оголив меч. В повітрі рознісся м'який дзвін стали. Лезо вперлося старому в горло.

— Я — Річард, Шукач Істини. Чоловік Матері-сповідниці. — Кожне слово було чітко чутно в морозному повітрі. — І крім того, я чарівник. Її чарівник.

У Ма-Бан-Гріду відвисла щелепа. Він зблід і боязко глянув на меч:

— Чарівник? Ти?

— Чарівник! — Річард обвів воїнів гнівним поглядом. — Чарівник, повторив він. — І мені кориться магія. Дар. Схоже, старий дурень, твої духи і тут збрехали тобі. Вони говорили, що у Матері-сповідниці чарівника немає. Вони послали твого сина спровокувати війну, якої зовсім не бажало Плем'я Тіни. Вони використовували тебе в своїх цілях. Мудрий вождь здогадався б про це, але дурень — ні. — Серед воїнів почувся гомін. — Якщо ти будеш стояти на своєму, якщо не послухаєшся Матері-сповідники, я звернуся до магії, щоб вбити тебе. Це буде жахлива магія, вона спопелить землю бантаків і навіки зробить її безплідною. Всі бантаки помруть страшною смертю — смертю від моєї магії. Я вб'ю всіх бантаків. Старих і дітей. Усіх, до останньої людини. — Його холодний погляд уперся в Ма-Бан-Гріда.

— Але почну я з тебе, старий дурень.

— Магія? — Прошепотів Ма-Бан-Грід. — Ти вб'єш нас за допомогою магії?

Річард нахилився до нього:

— Якщо ви не послухається Мати-сповідниці, я знищу вас за допомогою магії, більш жахливої, ніж ви в змозі собі уявити.

Бантакі захоплено слухали довгий список нещасть, які Річард зобов'язувався обрушити на їх голови. Велику частину своїх погроз він запозичив у Зедда, згадавши, як той віднадив натовп селян, які, думаючи, що Зедд — чаклун, намірилися його вбити. Чим більше Річард говорив, тим кругліше ставали очі бантаків.

Ма-Бан-Грід перевів погляд з леза меча на обличчя Річарда. Його самовпевненість зів'яла, але все ж він не був до кінця переконаний.

— Духи сказали мені, що у Матері-сповідники немає чарівника. Чому я повинен тобі вірити?

Раптово гнів зійшов з обличчя Річарда. Магічний вогонь у його очах погас, змінившись спокоєм, але це було ще страшніше, ніж ненависть або лють: це був спокій людини, що усвідомлює якусь тяжку необхідність.

В досвітній імлі виникло сліпуче сяйво. Меч в руці Річарда став білим — і це була магія. Сяйво розгоралося, і незабаром на нього стало неможливо дивитися.

Річард використав єдину магію, яка була йому підвладна, магію Меча Істини.

Цього виявилося достатньо. Людей охопив жах. Покидавши зброю, бантакі звалилися на коліна, бурмочучи вибачення і благаючи духів захистити їх. Багато застигли як статуї, не знаючи, що робити.

— Прости мене, старий, — тихо сказав Ричард, — але я змушений вбити тебе, щоб врятувати життя багатьом. Знай, що я прощаю тебе і жалкую про те, що зобов'язаний зробити.

Келен перевела, але втримала Річарда за руку:

— Річард, почекай. Прошу тебе, дай спробую я. Він похмуро кивнув:

— Спробуй. Але якщо у тебе нічого не вийде, я його вб'ю.

Келен розуміла, що його мета — налякати бантаків, щоб страх зруйнував накладені на них закляття. Але Річард досяг успіху в цьому настільки, що налякав навіть її. Він піднісся над магічним гнівом меча, і це було страшніше, ніж будь-яка лють.

Келен повернулася до старого:

— Ма-Бан-Грід, Річард говорить правду: він готовий вбити тебе. Я попросила його почекати, щоб дарувати тобі своє прощення, якщо ти прислухаєшся до наших слів і зрозумієш, що ми не збрехали. Я можу попросити його зберегти тобі життя, і він виконає моє прохання. Але всього лише один раз. Потім він мене не послухається. Якщо твоє розкаяння буде нещирим, ти виявишся винним у загибелі багатьох людей. Річард — людина слова, і якщо ти спробуєш обдурити його, він виконає свою погрозу. Я даю тобі останню можливість прислухатися до істини. Ще не пізно. Мати-сповідниця не бажає, щоб помирали люди. Життя будь-якої людини Серединних Земель однаково дороге моєму серцю. Але іноді доводиться жертвувати