Українська література » Фентезі » Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

Читаємо онлайн Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд
за всіх і кожного Поки вона жива, поки вона Мати-сповідниця — війни не буде. Келен рішуче схопила два важких плащі і поспішила назад.

Старійшини як і раніше сиділи на помості. Річард чекав. Вона кинула йому плащ і звернулася до старійшин:

— Завтра вночі відбудеться рада з духами. Вона має відбутися! До цього часу ми повернемося. — Келен повернулась до дружин старійшин:

— Везелен, на наступний день ми хочемо зіграти весілля. Прости, що немає часу на підготовку, але нам треба поїхати, і чим швидше, тим краще. Ми повинні потрапити в Ейдіндріл. Загроза, що нависла над плем'ям Тіни та іншими народами Серединних Земель, занадто велика. Ми зобов'язані запобігти їй.

Везелен посміхнулася:

— Твоє плаття буде готово. Хотілося б влаштувати вам гарне весілля, але ми все розуміємо.

Птахолов поклав руку їй на плече:

— Якщо Чандален все ж помилився… Будьте обережні. Бантаки — мирний народ, але все в цьому світі змінюється. Скажіть їм, що ми не хочемо вбивати їх людей.

Нам не потрібна війна.

Келен кивнула і, накинувши на плечі плащ, повернулась до Річарду:

— Йдемо.

15

Не кажучи ні слова, Річард пішов за нею. У мовчанні вони вийшли з села і попрямували на північ. Звуки свята поступово затихали в ночі. Слабкого світла місяця було досить, щоб розрізняти дорогу, — але разом з тим це світло робило з них занадто гарні мішені.

Нарешті Річард порушив мовчанку:

— Келен, прости.

— За що?

— За те, що я забув, хто ти така. Ти — Мати-сповідниця, і це — твій обов'язок. Просто я турбуюся за тебе.

Її здивувало таке визнання.

— Прости і ти, що я підвищила на тебе голос. Але я дуже стривожена.

Я повинна захищати народи Серединних Земель і не можу залишатися спокійною, коли вони збираються вбивати один одного. Я так втомилася від вбивств, Річард!

Я думала, вони нарешті закінчилися. Я не можу більше цього виносити. Просто не в змозі!

Він обійняв її:

— Я розумію. Я відчуваю те ж саме. — Він міцно стиснув її плече. Мати-сповідниця не допустить кровопролиття. — Річард опустив голову. Келен здалося, що він насупився, але в темряві вона не могла сказати напевно. — З моєю допомогою.

— З твоєю допомогою, — посміхнулася вона, на мить притулившись до нього. Відтепер і назавжди.

Вони відійшли вже досить далеко від села, але поки ще не бачили нічого, крім чорної землі і зоряного неба. Час від часу Річард зупинявся, щоб оглянути околиці і дістати з кишені чергову порцію листя.

Минула північ. Місцевість почала знижуватися, і Річард знову зупинився.

— Бантаки піднімуться до нас, — сказав він, — і нема чого йти їм назустріч, ризикуючи нарватися на який-небудь сюрприз.

Річард витоптав в траві невеликий п'ятачок, і вони влаштувалися там в очікуванні. Кожному вдалося урвати кілька хвилин сну, поки інший вдивлявся в темряву. «Скільки уже разів нам доводилося ось так охороняти сон один одного», — подумала Келен, дивлячись на сплячого Річарда. Чи прийде день, коли вони зможуть просто заснути і не буде необхідності за чимось стежити. Заснути удвох… Прийде, вирішила вона, і досить скоро. Річард з'ясує, як замкнути завісу, замкне її, і все закінчиться. Вони заживуть в спокої і мирі.

Келен щільніше загорнулась в плащ і притиснулася до Річарда. Від тепла його тіла вона трохи зігрілася, і її потягнуло в сон. Їй хотілося сподіватися, що Річард не помилився, і бантаки прийдуть з півночі. Якщо вони нападуть зі сходу, проллється багато крові. Чандален не здатний на милосердя, а Келен не хотіла нічиєї смерті. Бантаки — теж її народ. Вона занурилася в неспокійний сон, і її остання думка була про Річарда.

Річард розбудив її, але тут же затиснув їй рота долонею, а іншою рукою притиснув до землі, не дозволяючи піднятися. Праворуч, на сході, небо вже починало світлішати. Притиснута до землі, Келен не могла нічого побачити, але по тому, як напружилися м'язи Річарда, розуміла, що хтось іде.

Річард не ворушився, він напружено вдивлявся в досвітню імлу.

Суха трава м'яко шаруділа під поривами вітру. Вузькі хмари на сході прагнули закрити своєю чорнотою сонце, що сходило. Намагаючись не шуміти, Келен повільно звільнилася від плаща. Бантаки впізнають її довге волосся, але вона хотіла, щоб вони побачили і її плаття і зрозуміли, що Мати-сповідниця появилася тут не випадково. Річард теж скинув плащ. У сухій траві замигтіли неясні тіні. Келен і Річард піднялися на весь зріст.

Бантаки, озброєні луками та списами, йшли, витягнувшись в тонку лінію.

Келен з Річардом опинилися біля самої її середини. Пролунали здивовані вигуки, і лінія зламалася. Бантаки зупинилися.

Келен стояла не рухаючись. Її обличчя перетворилося на нічого не виражаючу маску сповідники. Так навчала її мати. Річард поклав руку на меч.

Бантаки, одягнені в простий похідний одяг, підняли луки. Видно було, що вони вельми здивовані таким поворотом подій.

— Як ви смієте загрожувати Матері-сповідниці? — Голосно крикнула Келен. — Опустіть зброю! Негайно!

Бантаки заозирались. Їм не вірилось, що, крім цих двох, тут більше нікого немає. Їх впевненість похитнулася. Вони хотіли зробити щось небувале і знали про це. Здавалося, вони не можуть вирішити, стріляти в Мати-сповідницю чи, навпаки, впасти перед нею на коліна. Келен загрозливо зробила крок їм назустріч:

— Негайно!

Бантаки відсахнулися. Стріли і списи повернулись на Річарда. Ймовірно, бантаки сподівалися, що це буде непоганий компроміс. Але Келен так не вважала.

Вона зробила ще крок вперед і загородила собою Річарда. Тепер списи і стріли знову дивилися на неї.

— Ти думаєш, що робиш? — Прошепотів Річард у неї над вухом.

— Стій спокійно і не заважай. Якщо не примусити їх опустити зброю і почати переговори, нам кінець.

Відгуки про книгу Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: