Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко

собою вдіяти. Злість душить мене, кипить у мені і не знаходить ніякого виходу. Від цього стає ще гірше, бо ж якби я міг випустити її, спрямувати на когось… Але немає на кого сердитись, нема на кого нарікати. І навіть шкодувати про те, що сталося, гріх. Я провів з Ґвен останні півроку і кожнісінького дня бачив, як вона побивається за своєю Іскрою, як тужить за колишнім відьомським життям. Я люблю її й бажаю їй щастя… — Він зітхнув. — От тільки радіти за неї не можу. Це понад мої сили. І якщо Ейрін справді доклала до цього руку, то боюся, що…

Бренан замовк, вагаючись, а Шайна квапливо заспокоїла його:

— Не бійся, не доклала. Це тобі Мораґ про неї сказала?

— Так, вона. А Альса, звісно, все заперечує. Каже, що сестри Кейліон і Раґвільд вчасно втрутились і завадили їй приписати собі цю заслугу.

— Ну, якщо не зважати на тенденційне трактування подій, Альса має рацію. Крім Кейліон з Раґвільд, там ще була Івін. Коли вони прийшли, Ейрін солодко спала, а прокинувшись, жбурнула в них подушку, бо спросоння подумала, що це прителепалась одна з її подруг. Івін переконана, що вона не могла так майстерно прикидатися.

— Тим краще. Тоді в мене не буде спокуси зробити її в усьому винною. Це б зіпсувало нашу дружбу. — Бренан пригостив горішком білку, що набралася сміливості наблизитись до них, і запитав: — А що тепер буде з Ґвен? Повернеться на Мінеган?

— Так, звичайно. Тепер вона знову стала меншою сестрою, бо ще не склала всіх іспитів. Не знаю, як вирішать найстарші — чи зарахують їй уже складені, чи змусять проходити їх від самого початку, але напевно вимагатимуть, щоб Ґвен зачекала кілька місяців, поки призвичаїться до нової Іскри. Загалом, це розумно, хоч уже й зараз немає сумнівів, що вона цілком контролює свою силу. Проте зайва обережність не зашкодить.

— Ти поїдеш із нею?

Шайна відразу збагнула, що крилося за цим запитанням, і їй стало ніяково. Безперечно, брат знав про її колишні стосунки з Ґвен, але досі жодним словом не давав їй це зрозуміти.

— Мені немає чого робити на Тір Мінегані, — відповіла вона стримано. — Зате тут я потрібна, Брігід дуже цінує мою допомогу. А тепер у нас додалося проблем.

Бренан повернув голову й пильно подивився на сестру.

— Ти прийшла мене вмовляти? Будеш переконувати, що я все одно маю стати королем?

— Ні, не буду. Нехай тебе вмовляють інші, а я погоджуся з будь-яким твоїм рішенням.

— Альса твердить, що це мій обов’язок. Ми з нею навіть посварилися.

— Вона не вважає, що між вами була сварка. За її словами, ти відразу втік, щойно мова зайшла про вибори короля.

— Не втік, а просто пішов. Ти ж знаєш, я погодився на це лише задля Ґвен. Без неї мені корона й задарма не потрібна.

— Знаю. Тому не збираюсь на тебе тиснути. Звичайно, через твою відмову ситуація складеться не дуже гарна, але ми якось упораємося. Гадаю, найстарші вирішать підтримати ґрафа Ярвійського. Навряд чи лорд Ріґвар сам змовився з чорними, не така він людина. А зрадник серед його родичів або наближених великої шкоди не завдасть. Просто не встигне — ми будемо насторожі й швидко вхопимо його за руку.

— А якщо це все-таки Ріґвар?

— Кепський варіант, але тут нічого не вдієш, доведеться ризикнути. Не садовити ж на трон цього хитрого лиса, Фінвара аб Дайхі… А втім, це вже не твій клопіт. Тобі варто турбуватися про те, що тепер найстарші знову захочуть зробити тебе королем Кередіґону. Не сьогодні, не завтра і навіть не через рік, та рано чи пізно візьмуть тебе в роботу. Може, ти це забув, але я добре пам’ятаю, що твоя згода претендувати на катерлахський престол була продиктована ще й небажанням зв’язуватися з Кередіґоном.

Бренан знову зітхнув.

— Шайно, ти ж обіцяла не тиснути на мене…

— А я й не тисну, просто констатую факт. Зате найстарші тиснутимуть. Напосядуть на тебе і не відступляться, поки не досягнуть свого. Повір мені, вони вміють переконувати, особливо Кейліон з Левеллою. І ніде ти від них не подінешся, ніяк не сховаєшся, всюди тебе дістануть. Та й не тільки найстарші — у кожній країні знайдуться люди, які всіма силами намагатимуться втягти тебе у політику.

— Я на них просто не зважатиму.

— Тоді вони стануть плести інтриґи за твоєю спиною, але від твого імені. Ти відьмак, брат усіх відьом, надто помітна постать, щоб тобі дали спокій. Ти муситимеш раз по раз переїздити з місця на місце, ніде не зможеш надовго осісти. Гадаєш, усі твої попередники ставали королями або князями через надмірну жагу до влади? Аж ніяк! Дехто з них просто втомлювався від постійних переслідувань і визнавав за краще самому диктувати правила гри, аніж жити за чужими, нав’язаними кимось правилами.

— Вони приймали це рішення уже в зрілому віці, — зауважив Бренан. — А мені лише вісімнадцять, я ще молодий і не хочу на решту життя ставати бранцем Рінанхару. Я був готовий розділити цей тягар з Ґвен, але нести його самому… Ні, це не для мене.

— І що збираєшся робити?

— Ще не знаю. Зараз я геть розгублений. Усі мої плани на майбутнє розсипалися, мов солом’яна хатка, а обдумувати нові поки на маю ні сил, ні бажання. Мабуть, якийсь час просто плистиму за течією. Передовсім подбаю про Марвен і Ґрайне, зустріну їх в Ейгайні й відвезу до свого тироґенського маєтку. Поживу там місяць-другий, а далі видно буде.

— Краще залишайся в Тахріні, — порадила Шайна. — Уже як приватна особа. Та й дівчатам буде цікавіше в столиці. Я теж хочу з ними познайомитися. Зрештою, вони й мої кузини.

— Тоді можеш приїхати до нас погостювати. Якщо я залишуся в Тахріні, то мене й далі вважатимуть