Як я стала королевою - Ольга Обська

— Спершу хотів, а потім передумав. Я ж не знав, що ти знаєшся з блазнем, — ображено заявив Дрейк.

Ага, тепер зрозуміло, чому після першого контакту він надовго зник і не хотів показуватись — демонстрував своє невдоволення тим, що Аліса товаришує з Піполо. А Дрейк терпіти блазнів не може, тому що той, хто колись здав його владі і до того ж звабив його жінку, був блазнем.

— Усі паяци — брехуни, інтригани та зрадники, — невдоволено буркнув Дрейк.

— Піполо не такий.

— Багато ти знаєш.

— Знаю. Він мені допомагає.

— На те є причини, — привид знову повернувся до Аліси. — Хай буде тобі відомо, Піполо родом з проклятого острова.

— Серйозно? — інформація стала для Аліси повною несподіванкою. — Але як так вийшло? З ким він там жив і як звідти вибрався?

— Запитай у нього, — пробурчав Дрейк, — він же твій друг.

— Обов'язково спитаю.

Враховуючи, що Піполо, імовірно, чує цю розмову, їй і питати не доведеться. Він і сам все розповість, якщо вже інформація дійшла до Аліси.

Вона зробила кілька ковтків мохіто — бачила, що примарі приносить задоволення дивитися, як вона смакує напій. Дала йому насолодитися, а потім знову взялася за своє.

— Історію свого друга-блазня я дізнаюся від самого блазня. Але, Дрейку, з тобою ми теж можемо потоваришувати. Розкажи мені те, що збирався. Ти казав, що знаєш, які двері відчиняє цей ключ, — Аліса приклала руку до грудей. Там, під шарами одягу, висів на шиї, мов кулон, захисний артефакт, який їй дав Балтасар.

Жрець ні слова не сказав про те, що за допомогою цього артефакту можна щось відімкнути, хоча річ і була дуже схожа на ключ.

— Е-хе-хе, — зітхнув Дрейк, — гаразд, так тому і бути, розповім. Старий морський вовк ніколи не міг встояти перед проханнями вродливих жінок. Двері, які можна відімкнути цим ключем, знаходяться на проклятому острові. Але перш ніж я поясню, де саме, маю розповісти тобі одну історію.