Як я стала королевою - Ольга Обська

Але, може, це і добре, що вони нічого не знали.

— Юна королево, про що замислилася? — голос Дрейка вирвав Алісу зі спогадів. — Хех, жінки при надії стають такими мрійницями.

— Ні, морський вовче, ми поки що не поспішаємо з дітьми, — Аліса посміхнулася, але посмішка вийшла сумною.

Вона була дещо нещира у своєму твердженні. Власне, вони з Еміліо не були проти дітей. Навіть, навпаки, дуже чекали можливості стати батьками. Але поки що не було ані натяку на вагітність. І це трохи турбувало Алісу. Прокляття королівського роду більше немає, чи не так? Піполо став рятівником і спокутою, і воно зняте. Чи не зняте? У разі чого сподіватися на чорний нарцис більше не можна. Разом з тим, як з острова зійшли злі чари, квітка знову переродилася і стала звичайним білим нарцисом.

Вечір, коли корабель пришвартувався в гавані, видався теплим і безвітряним. Аліса не впізнавала острів. Він чарівним чином перевтілився в райський куточок. Око радувала соковита зелень дерев, барвисті птахи, смарагдові трави, корови, що пасуться вдалині і відремонтований, сяючий свіжою фарбою причал.

Зустріти королівське подружжя прийшли острів'яни. Коли прокляття з острова було знято, вони почали потроху повертатися на землі предків, відновлювати старі маєтки, відроджувати плантації. Серед веселого різношерстого натовпу Аліса помітила одну людину, якій особливо була рада — Піполо. З ним пов'язано стільки теплих спогадів — і не лише щодо подорожі на острів. Завдяки йому Аліса змогла побувати вдома, побачити батьків. Його магія здатна влаштовувати такі переміщення, хоч і не дуже часто.

Коли вони з Еміліо зійшли на берег, блазень кинувся до неї, щоб обійняти. Тепер він, до речі, вже не блазень, а на пару з Летицією намісник острова. Вони вдвох займаються відновленням комунікацій та інфраструктури.

— Піполо, — Аліса розкрила йому назустріч ніжні сестринські обійми.

Яку б посаду Піполо не обіймав, для неї він завжди залишиться насамперед вірним другом.

Летиція в цей момент привітала короля, але при цьому косилася на Алісу. В її очах проскочили нотки ревнощів. Невже? Невже вона ревнує? Аліса подумки посміхнулася. Нарешті! Дуже довго почуття Летиції спали. Вона просто дозволяла Піполо кохати себе, але нічого не давала натомість.

Обидва подружжя попрямували до замку в розкішній кареті. Піполо та Летиція сиділи навпроти Аліси та Еміліо. Від Аліси не сховалося, що Піполо та його чаклунка тримаються за руки. Як закохані підлітки. Й іноді дивляться одне на одного абсолютно хмільними очима. Та вони щасливі! Обоє! На Алісу також накотила хвиля щастя за свого друга.

На острові змінилося все, і королівський замок не став винятком. Він сяяв чистотою та оновленими інтер'єрами. Для Аліси та Еміліо була підготовлена та кімната, в якій вони колись провели ніч. Точніше, половину ночі. Постріл у вікно завадив їм закінчити розпочате. Тепер Аліса знала, чому Піполо не дав їм тієї ночі консумувати шлюб. Це стало б порушенням магічного боргу Еміліо перед Летицією і дуже погано для нього закінчилося б.

— Сподіваюся, сьогодні у Піполо інші плани на ніч, — посміхнувся Еміліо, коли вони з Алісою залишилися у своїх покоях самі.

Вона вже прийняла ванну і одяглася в легкий шовковий пеньюар, зав'язками на якому несподівано зацікавився Еміліо. Його пальці вправно з ними впоралися, руки пірнули під шовк.

— Мммммм, які тут приємні аромати у пінок для ванн, — він закопався носом у її волосся.

— Це подарунок Летиції.

Його губи дісталися її вуха і почали лоскотати мочку. Тілом пішла тепла хвиля.

— А в мене теж є для тебе подарунок, — Аліса прикрила очі, опираючись спокусі піддатися його ласкам і відкласти розмову. Але бажання поділитися виявилося сильнішим.

— Я люблю твої подарунки, — в голосі Еміліо з'явилася хрипота.

— Цей тобі особливо сподобається.

— Я заінтригований, — він чуттєво посміхнувся.

— Зілля Жанкарло підтвердило те, що я запідозрила кілька днів тому.

— Що? — Еміліо різко став серйозним.

— Ось, — Аліса розкрила пеньюар, щоб продемонструвати маленьку червону плямку на животі.

Зілля Жанкарло безбарвне. Так само безбарвним воно залишається і якщо капнути його на шкіру. Але тільки в тому випадку, якщо жінка не вагітна. Якщо вона зачала, то крапля пофарбується в червоний колір.

Вже понад півроку Аліса та Еміліо відчайдушно чекали цього червоного кольору. Чекали і хвилювалися. Яким же відчайдушно бажаним стає те, чого довго чекаєш.

Це було найсолодшим з усіх задоволень — дивитися, як наповнюються щастям очі Еміліо. Він опустився на коліно і ніжно поцілував її поки що абсолютно плоский живіт.

— Наш спадкоємець…

___________________________________________________

Дорогі читачі!
Дякую, що були з автором та героями до кінця. Неймовірно вдячна за вподобайки та особливо за коментарі. Мені було затишно у Вашій теплій компанії. Ваші добрі слова дарували натхнення та надію.
Хочу висловити величезну подяку моєму редактору та за сумісництвом літературному янголу Маргаріті Настенко за допомогу та підтримку.
Запрошую підписатися на мою авторську сторінку, щоб не пропустити новини та новинки.
З любов'ю,
Ваша Ольга Обська

P. S. Не прощаюся:) Чекаю на Вас у моїй новій історії "Забути, щоб згадати", яка вже активно публікується на порталі. На нас знову чекають таємниці, гарячі почуття, кохання та пригоди. А ще трохи детективу, красень-принц та вперта героїня, тому нудно не буде:) Запрошую!

Кінець