Як я стала королевою - Ольга Обська

Провести сім днів у морі, коли перед очима той самий пейзаж, комусь могло б здатися нудним. Але для Аліси та Еміліо це були чарівні дні, наповнені романтикою та спогадами. Саме тут, на кораблі, зародилися їхні почуття. Тут трапився їхній перший поцілунок. Тоді вони нічого, окрім поцілунку, дозволити собі не могли, зате тепер надолужували. Тепер ніщо не заважало їм насолоджуватися одне одним з ранку до вечора, що вони й робили.

Але, звичайно, Аліса не забула про свого доброго приятеля.

— Охо-хо-хо, вшанувала старого морського вовка, — зрадів Дрейк, коли вона викликала його перевіреним способом — цитрусовим напоєм та сигарою. — Юна королева знову вирішила відвідати проклятий острів?

— Ну, не такий він вже і проклятий. Тепер прокляття знято.

— Хех, чув-чув, — крекнув Дрейк. — Прекрасну відьму розчарував своїм коханням прекрасний принц, і темні чари спали і з неї, і з усіх земель острова.

Загалом так воно і було. Для Аліси стало повною несподіванкою те, що її милий загадковий проникливий блазень виявився носієм королівської крові. Хоча не варто дивуватися — адже в ньому завжди відчувалося якесь особливе благородство. Вона з першої хвилини знайомства сповнилася до нього симпатією, відчула в ньому надійного друга і не помилилася, хоч тоді він і не міг розповісти їй правду про себе.

Але тепер Аліса знала всю історію. Щойно з'явилася можливість, Піполо сам розповів її у всіх подробицях.

У його матері-чаклунки був пристрасний роман із наслідним принцом. Тепер уже байдуже, чому вони розлучилися. Принц зійшов на престол, а чаклунка з маленьким сином поїхала жити на проклятий острів, у почет до Летиції, королеви чаклунів, яка змушена була жити в підземному замку, бо сонячне світло було для неї смертельним.

Піполо подорослішав і захопився Летицією, але вона його навіть не помічала. Її серце було закрите для почуттів. Колись його розбив інший принц — Лучіано. Його родичі не бажали, щоб у спадкоємця престолу був зв'язок із чаклункою і пішли на хитрість. Вони підмінили листа, який вона йому написала. У підробленому посланні говорилося, що Летиція не хоче більше бачити Лучіано, тому що кохає іншого, і просить його якнайшвидше покинути острів. Принц так і вчинив.

Бідолашна Летиція! Вона подумала, що Лучіано зник з острова, бо вважав її потворною і не гідною кохання. Її родичі розлютилися. Бажаючи проклясти королівський рід, мимоволі прокляли і острів.

У цій історії багато несправедливості, бо відповідати за помилки довелося не тим, хто їх зробив. Королівський рід почав виснажуватися і, зрештою, останнє королівське подружжя виявилося безплідним. Роки йшли, а спадкоємця не з'являлося. Тоді королева-мати зважилася на відчайдушний крок — відвідати проклятий острів і знайти нарцис, який виконує бажання.

Її подорож цілком могла виявитися невдалою. Хоч вона й дісталася острова, але знайти заповітну квітку не виходило, а ось загинути були всі шанси. Там на острові їй довелося зустрітися з Летицією, яка запропонувала угоду. Вона пообіцяла, що її слуги зроблять підземний хід прямо з замку до галявини, де росте нарцис, щоб королева могла безпечно дістатися до нього, але за це та покладе на свого майбутнього сина магічний обов'язок — прив’яже його до Летиції. Він повинен буде стати спокутою провини свого предка перед чаклункою.

Чи варто звинувачувати королеву, що вона погодилася? Вона була у розпачі, адже чудово розуміла, що без нарциса їй ніколи не стати матір'ю. Трон залишиться без спадкоємця, у королівстві почнеться смута.

Угоду було укладено. Королева поверталася додому щаслива та нещасна водночас. Їй вдалося зірвати нарцис і це означало, що здійсниться її бажання народити спадкоємця, але як же гірко було усвідомлювати, що її син приречений стати розплатою за помилки іншого.

Вона поклялася собі, що знайде спосіб не допустити те, на що прирекла сина. Всі ті роки, поки малюк підростав, вона зустрічалася з наймогутнішими магами королівства в надії, що хтось із них порадить їй рішення, поки одного разу на неї сам не вийшов чаклун, який пообіцяв допомогти. Ним виявився Піполо.

Він не менше королеви хотів, щоб магічний обов'язок, який пов'язував Летицію та Еміліо, був анульований. Він пристрасно хотів дати свободу тій, кого всім серцем покохав. Здавалося б, що може бути простіше — є чорний нарцис. Цибулина щороку дає нову квітку. Зірвав її — і бажання виповнилося. Але, на жаль, з цим нарцисом виявилося все не так просто, як спочатку думала Аліса. Квітка не виконує бажання чаклунів та магів. Лише звичайних людей, максимум простих менталістів. І лише один раз. Тобто якби королева-мати знову зірвала квітку, нічого не сталося б.

До речі, самому Еміліо теж не було сенсу зривати нарцис, його бажання не виповнилося б — йому від батька передалися магічні здібності. Потрібен був хтось з повною відсутністю магічного дару, причому у цього когось найзаповітнішим бажанням мало бути позбавити Еміліо магічного боргу. Ось така от задача з зірочкою.

Піполо провів давній чаклунський ритуал, щоб визначити, чи є в Еміліо призначена небом дівчина, яка могла б покохати його глибоко, щиро і самовіддано. Ритуал явив Алісу. А нічого, що вона зовсім з іншого світу? Піполо добряче здивувався. Але пророцтво, що прийшло до нього у видінні, показувало, що саме Аліса і лише вона може стати тією, що позбавить Еміліо від магічного боргу.

Піполо побачив, як все має статися — час, місце, обставини. Він відчував, що якщо дати Алісі та Еміліо шанс, то може статися диво. Але як дати шанс людям із різних світів?

Піполо та королева-мати придумали складний багатоходовий план. Однак вона розуміла, що може не дожити до того моменту, коли все станеться. Піполо взяв на себе перед нею магічний обов'язок, що подбає про те, щоб усе задумане ними відбулося. Тепер Аліса вже знає, що магічний борг завжди парний. Королева-мати теж була пов'язана борговим зобов'язанням і змушена була мовчати про борг. Тому ні Еміліо, ні Алісу ніхто ні про що не попередив.