Як я стала королевою - Ольга Обська

— Не сердьтеся, моя королево, але я не знаю, де їх взяти, — винувато пробелькотіла камеристка.

Вона швидко скинула з себе сукню і натягла її на Алісу.

— Як де? Пошукай у підвалі. Там, напевно, є,— повчально видала Аліса, поки Розабелла пов'язувала їй на голову свій чепець.

— Зараз, моя королево.

Камеристка прихопила з собою олійну лампу і знову вискочила за двері. Тільки це була вже не камеристка, а сама Аліса у її одязі. Вона з опущеною головою стрілою пролетіла повз гвардійців, завернула в бічний коридор і помчала до дальніх сходів. Серце стукало в грудях відбійним молотком, але хитрість спрацювала. Ніхто з гвардійців не встиг помітити підміни.

Зараз Розабелла залізе у ванну і голосно хлюпатиметься. Нехай гвардійці думають, що королева приймає водні процедури, а її бідна камеристка безрезультатно шукає у підвалі хміль, щоб виконати її забаганку.

Цей хитрий план дозволить виграти час. Гвардійці ще не скоро наважаться зайти до королівських покоїв, знаючи, що королева оголена.

Аліса спустилася сходами до підвалу. Її зустріла напівтемрява — точно така ж, як і в її видінні. Вона боялася, що спогади вже встигли поблякнути, стали розпливчастими і не дадуть чіткої картинки, але даремно хвилювалася — в пам'яті добре відклалася кожна деталь. Аліса йшла коридорами впевнено, знаходила потрібні орієнтири, щоб визначити, коли і куди повертати.

І ось вона в тому горезвісному глухому куті. Аліса зупинилася навпроти стіни, де було намальовано руну. Що далі? Поставивши лампу на підлогу, вона обережно доторкнулася до прохолодної кам'яної поверхні, повільно провела рукою на малюнку — нічого не сталося. Стіна як стіна. Аліса почала діяти рішучіше — постукала кулаком. Та тільки користі — нуль. А чого вона чекала? Хотіла, щоб як у казці про Буратіно, за старим малюнком опинилися двері?

Гаразд. Дубль два. Адже у неї є ключ-артефакт. Аліса зняла його з шиї. Особливо ні на що не сподіваючись, піднесла ключ до руни і раптом вона ожила. Лінії стали чіткішими і яскравішими, спалахнули неоновим світлом. Зараз щось станеться! Аліса відсахнулася і очима, що округлилися від здивування, спостерігала, як стіна повільно розчиняється, стає прозорою. Незабаром від стіни залишилася лише пентаграма, що висіла прямо в повітрі. Вона світилася яскраво, засліплювала — неможливо було роздивитися, що там, за нею. Нічого, зараз Аліса все розвідає. Вона нахилилася, щоб ненароком не торкнутися руни, і пройшла крізь стіну, що розчинилася.