Як я стала королевою - Ольга Обська

Вона підійшла до дверей і, відчинивши їх, заявила:

— Хочу перекусити. Накажіть Піполо принести мені сніданок.

— Піполо заарештований, — беземоційно промовив Костильйо. — Він зрадник, працює на ворогів корони.

Аліса обімліла. Наче сьогодні зранку для неї було мало потрясінь, тепер ще й це. Та ні! Вона не повірила словам гвардійця.

— Це помилка.

— Помилки немає, моя королево. Ми достеменно встановили, що саме він учора зробив постріл у вікно королівської спальні. Було перевірено всіх членів обох почтів, тільки в нього були виявлені сліди пороху на руках та одязі.

Аліса зачинила двері і як зомбі на автоматі повернулася до крісла. Невже це правда? Невже стріляв Піполо? Але чому? Він учора все чув — зрозумів, що Аліса та Еміліо збираються разом провести ніч. Виходить, навмисно вирішив завадити їхній близькості?

Навіщо він так вчинив? Це пов'язано з його магічним боргом? Він заприсягся комусь не допустити консумації шлюбу? Аліса губилася у здогадах. Як же так? Друга зрада за один ранок. Вона наполегливо не хотіла вірити, що Піполо працює на ворогів корони. Може, їй ще випаде можливість з ним поговорити?

Її думки перервав стукіт у двері.

— Ви просили сніданок, моя королево? — з'явився на порозі Жанкарло з підносом у руках.

— Так, дякую.

Не хотілося гаяти час на трапезу — його й так замало, але розмова з лікарем може виявитися корисною — раптом вийде витягнути з нього якусь інформацію.

Жанкарло пройшов у кімнату і переставив з таці на стіл тарілку з яєчнею та чашку кави.

— Ви ще не снідали? — Запитала його Аліса. — Якщо так, сходіть за ще однією порцією і розділіть трапезу зі мною.

— Із задоволенням, моя королево, — Жанкарло пішов.

За кілька хвилин вони вже сиділи за столом одне навпроти одного і розправлялися з яєчнею.

— Розкажіть мені про протокол номер один, — попросила Аліса. — Чи достатньо надійна охорона? Чи можу я бути спокійна за свою безпеку? Скільки гвардійців приставлено до моїх дверей? — спробувала вона схитрувати.

— Його величність попередив, що ви ставитимете такі запитання, — Жанкарло глянув багатозначно, показуючи, що хитрість не пройде. — Гвардійці розставлені так, щоб жодна людина не могла пройти до вас непоміченою, так само як і ви не могли пройти непоміченою повз них.

Он воно як? Його величність, падлюка, все передбачив — навіть запитання, які ставитиме Аліса. Жанкарло отримав від короля всі необхідні інструкції, і так само, як і гвардійці, їх не порушить. Переманити його на свій бік — марна надія. В Алісі скипів гнів. Але гнів у цьому випадку не допоможе. Їй потрібен холодний розум, щоб вигадати, як перехитрити цілу армію наглядачів, яких приставив король.

Аліса методично жувала яєчню і не дуже уважно слухала миролюбне бубоніння лікаря про те, що король скоро повернеться, а тоді можна буде повертатися в столицю, в цивілізацію, в спокійне і щасливе життя. Слухати слухала, але водночас посилено думала.

Ідея прийшла зненацька. Абсолютно геніальна!