Сплетіння долі - Аріна Спел

Муки виявилися не такі нестерпні, як я очікувала. Монотонний голос Семюеля тримав мене на плаву, давав змогу зачепитися за свідомість і не поринути у пучину безпамʼятства і болі. Я не розуміла про що він говорить, та це було й не важливо . 
Перші промені сонця принесли з собою полегшення, що дало змогу задрімати. В обід же я встала доволі в доброму стані, навіть чудовому. А все досить не погано. Таке я зможу витримувати час від часу, й не доведеться брати енергію . 
Перше що я побачила, це Семюеля, який смачно їв за невеликим столиком. Мій живіт зрадницьки забурчав. —Не поділишся? - спитала я.

-Вибачте, пані. Я не знав, що ви прокинулись.Покликати покоївку? 
Знов на ви, і знов ця пані. Та воно й на краще. Між нами треба встановити дистанцію. 
-Ні. Поки що рано іншим бачити мене. Я сама. Ти допоможи мені дійти до ванної кімнати. 
Я була ще дуже слабка, але відчуття липкого тіла було нестерпним. Перша потреба яку зараз відчувала - це душ. 

Підвестися самостійно я змогла, а от ступити хоч крок- ні. Він підхопив мене на руки і поніс у вберальню.

-Мабуть, варто когось все-таки покликати. Я не впораюсь сама.

-На скільки я зрозумів, важливо, щоб ніхто не здогадався про твій стан. А цього не уникнути. Я помию тебе сам.

-Добре. Дякую. Можеш не стримувати свої емоції. Я розумію, що тобі неприємно. 
Він нічого не відповів. Поклав мене в душову кабіну, відрегулював воду, все ще триваючи однією рукою. Роздягнув. Мені було ніяково. Стояти отак голою, перед чоловіком, що був не вельми в захваті від цього. Це було зрозуміло по тому, як стиснуті його вилиці, як він супить брови. Мовчки намилив свої руки й почав водити по моєму тілу. Не оминув кожного куточка. Мої груди, бедра, ковзнув рукою між ніг. Моє тіло палало. В низу живота закрутилася спіраль збудження. Збоченка. Інакше й не назвеш. Потім намилив моє волосся, ніжно промасажував, ополоснув . Ці діє ще більш розпалювали мене. Добре, що ці тортури скінчилися. Він замотав мене в рушник і поніс до столу. 
-Я можу також прийняти ванну?

А ? Що? Я зовсім випала з реальності.

-Звісно. - відповіла, приховуючи погляд, щоб він не зрозумів мого збентеження. 
Поки  він мився, я щосили відганяла від себе думки, про те, як він зараз виглядає. Як вода стікає по його оголеному тілі. Приводила себе до тями тим, що йому все це не подобається, він гидує мною. 
Покінчивши з їжею навіть знайшла в собі сили самостійно дійти до ліжка. Впала знесилена, стягла з себе мокрий рушник і залізла під ковдру. 

-На які розпорядження мені очікувати? - почула його голос. Він стояв, в одному рушнику на бедрах. Дивився якимось дивним, не зрозумілим мені поглядом. 
Які розпорядження? Уяви не маю. Я не знаю, що нам робити тепер. Перше, це треба все обговорити. 

-Я хотіла б домовитися з тобою. Сідай, будь-ласка . 
Він і далі продовжував дивитися на мене. Але підкорився. Сів. Мабуть, я жахливо зараз виглядаю. Але чи це важливо? 
- Ти житимеш в сусідній кімнаті. Ніхто не повинен знати, що ми не займаємось сексом. Для цього тобі потрібно буде ночувати в моїй кімнаті раз на дві три ночі. Не хвилюйся, я не змушуватиму тебе ні до чого. Розумію, як все це дивно виглядає, але прошу про допомогу. Натомість, ти будеш вільний у своїх діях. Я не контролюватиму тебе. Спілкуватися зі мною теж не обовʼязково. Лише на людях мусиш вдавати послух і поводитися відповідно до стану речей. Ти приймаєш таку угоду?

Пауза що виникла, трохи затяглася. Він обмірковував почуте.

-Це дуже приваблива пропозиція. Мені вона підходить. Я не розумію яку гру ти ведеш? Навіщо це тобі? Це зовсім не вʼяжется з тим, що я чув про тебе. Можливо , прийде час, коли тобі обридне грати у все це і я пошкодую про свій вибір, але зараз я погоджуюсь. 
Далі ми мовчали. Кожен думав про своє. Він спитав дозволу піти до себе в кімнату, я дозволила. 
Збентеження, що викликав у мені цей чоловік щосили намагалася закинути на задвірки свідомості. Це не те, що мені було потрібно. Складності вистачало й без нього.