Сплетіння долі - Аріна Спел

Коли вона прийшла до тями, з полегшенням зрозумів, що не памʼятає все що я наговорив. 
Попросила допомогти дістатися ванної кімнати, але сил помитися самотужки вона не мала. Переконав, в першу чергу себе, що зроблю це сам, аби уникнути зайвих очей, а не тому, що хочу цього. Та який я був легковірний, коли думав що впораюся. Ледь не зірвався. Бажання притиснути її до себе, роздягнутися самому, оволодіти нею доводило мене до безумства. Сам себе караючи, повільно почав намилювати її тіло. Груди, талія, сідниці, промежина. Не оминув нічого. Не варто й казати, що мій член стояв як камʼяний, вперався мені у штани. Вся кров відхлинула  від мізків і пульсувала в ньому. Ще й цей запах лаванди. Чому він не змивається? Чому стає ще більш нестерпним? 
Зібравши всю свою волю в кулак відніс її в кімнату. 
Мені й самому не завадить освіжитися. Інакше, не уникнути біди. 
Стоячи під струменем води, згадував те що було декілька хвилин тому. Як вода стікала по її грудях. Як вона здригнулася, коли доторкнувся до її лона. Уявив, як би ввів у неї пальці. Спочатку пальці. Зірвав її стогін. А потім…. Обхопив себе за член, два поштовхи, всього два, і я скінчив. 

Можливо, дається в знаки, що я давно не мав жінки. Не знаю. Інакше як пояснити це божевілля? Обгорнувся рушником, бо всі мої речі були мокрі, і вийшов. 
Думав, що полегшає після всього, але коли побачив її під ковдрою , рушник, що валявся на землі, зрозумів, що вона гола.. 

-Які будуть подальші розпорядження? - не знаю на що очікував, коли ставив це запитання. Може на те, що перестане гратися зі мною. Покаже свою справжню натуру. Звелить лягти з нею в ліжко. Я б не відмовився. Взяв би жорстко, навіть не раз. Збив би з себе цю ману, це наслання. Можливо, мені б навіть пощастило і цей запах лаванди перестав би мене дурманити, а остогид . Як би я хотів його зненавидіти. Та те, що я почув, заплутало мене ще більше. Вона пропонує угоду. Вельми привабливу для мене колись. А зараз це злило мене. Ми живемо кожен своїм життям. Вдаємо стосунки. Каже, що б я не хвилювався, вона нічого від мене не вимагатиме. Я їй не потрібен. Я їй байдужий. Звісно, хто я , а хто вона. 
Раніше, я думав, що жорстокість - це фізичне знущання, побої. Як я помилявся. Жорстокість - це байдужість. 

Вона майже не розмовляла зі мною. Навіть ночі, що ми проводили разом, проходили в повній мовчанці. Я засинав, втягуючи її запах, насолоджуючись хочаб такою можливістю відчувати її. Як вірний пес. Я став справжнім рабом. Її рабом. Якщо це був її план - він повністю вдався. 
Та все змінилося одного ранку.

Звинуватила мене у залицянні до якоїсь дівчини. Я навіть одразу не зрозумів про кого мова. Та дівчина , що приносить випічку. Груди я її роздивляюсь, виявилося. Знала б ти, чиї груди у мене перед очима що ночі. Від думок про кого мій член камʼяніє . 

Звісно, все це, лише тому, що її хвилює думка оточуючих. Не варто, щоб постільного раба бачили поряд з іншою. Чи я не знаю свого місця? Чи я забув хто я? Хто я для тебе!

На вечерю повинна прийти її подружка. Цій новині вона геть не зраділа. Просить вдавати покірність. А як же інакше. Чи я смію інакше. 
Та все це дивно. Вельми дивно. Те, що я чув про неї і те що бачу на власні очі, ніяк не співставити. 
Те, що ця Астрід рідкісна сука було зрозуміло з першого погляду. Й те, що почалося далі було теж очікуваним.

Її хтиві погляди я помітив одразу. Хоче купити мене, потім взяти на одну ніч. Цікаво, чи погодиться Ксенія? Чи так важливо підтримати свій образ . Логічним рішенням було б віддати мене , адже хто я такий, лише раб. Та вона відмовляє. Далі приказ роздягнутися. Принизливо? З біса принизливо. Та чи мені звикати ? 
Чи це вперше для мене? Ну, що ж, вражу їх своєю красотою. В цій дрібниці вона точно не відмовить. Не стане сперечатись на такому з своєю подругою. Виходжу на середину, починаю розстібати ґудзики. Як же я ненавиджу все це. 
Ксенія зупиняє мене. Кричить, що я дурний, що так і не навчився виконувати накази. Хоч жодного разу за весь цей час вона не командувала, лише прохання. Схилим голову, щоб приховати дурну посмішку що не міг стримати. Вона зупинила мене. Чому? Чи не легше було віддати мене на поталу? Я вже нічого не розумію.

Що вона там наказала. Чекати в позі покори. Я знаю її. Це вміння з мене вибивали з особливою жорстокістю.