Історія однієї з фей - Тетяна Собчук

Я не могла повірити в те, що сказали щойно дівчата. Моя бабуся також фея? Чому вона не розповіла? Як так вийшло, що маю сили, а моя мама ні? Стільки запитань і жодної відповіді. Раптом мої думки перериває стукіт у двері.

— Можна, — питає Джесс і отримавши кивком дозвіл входять із Глорією до кімнати.

— Як ти? — запитала Глорія.

— Не знаю, у мене стільки запитань і не знаю де брати відповіді, — сумно відповіла я.

— Може спочатку спитати все у твоєї бабусі? - Запропонувала Джесс.

— Ви так думаєте?

— Так. Краще дізнатись у неї, — відповіла Глорія.

— А також нам теж цікаво послухати всю історію, — трохи підбадьорившись, сказала Джесс, — якщо, звичайно, ти не проти?

— Ні, я буду рада, якщо ви залишитеся зі мною.

— Ми завжди будемо поруч, — відповіла Глорія і ми всі обнялися.

Через пару хвилин, після того, як я все добре обдумала, ми спустилися вниз до вітальні, де на дивані сиділа моя бабуся з якимсь альбомом і дивилася фотографії.

— Бабусю, я маю до тебе запитання.

— Я знаю, — відповіла вона, — що ж, мені здається, що настав час розповісти тобі всю правду.

— Ми можемо залишитися? — запитала Глорія у бабусі.

— Так, я думаю, що так буде краще для моєї Катаріни, — мило відповіла дівчаткам.

І бабуся розпочала розповідь.

— Давним давно, коли у світі було більше фей і люди знали про магію, я була однією зі студенток магічної академії. Мені було років 14 коли я туди потрапила і почала вчитися керувати своєю силою. Наші викладачі казали, що якщо у феї до 18 років не проявляється сила, то вона й не з'явиться. Я вчилася в академії дуже добре. А після закінчення мені запропонували там викладати для нових поколінь фей. Свого часу я познайомилася з твоїм дідусем. Він був тоді герцогом, і кілька разів зі своєю родиною приїжджали до нашої академії. Ми покохали одне одного. Його родина в роді по жіночій лінії теж мала феї. Я й надалі викладала в академії, а він успадкував сімейний бізнес. Це тривало доти, доки я не дізналася, що вагітна твоєю мамою, — вона подивилася на мене. — І Сабріна, — так звали мою маму, — теж мала силу. Ми прожили в академії, поки вона не закінчила навчання. Я хотіла потім виїхати і жити тихим і спокійним життям зі своєю дочкою та твоїм дідусем. Але він не міг залишити сімейний бізнес, і ми поїхали без нього. Ще деякий час ми підтримували зв'язок, а потім припинили. Я зрозуміла, що кохання на відстані неможливе і нам довелося розлучитися. Пізніше Сабріна познайомилася з твоїм батьком, звичайною людиною. Вони одружилися і в них також народилася дочка. Я зрозуміла, що наш рід фей триває. Але одного чудового дня ви потрапили в аварію.

— Того дня ми з мамою потрапили до лікарні, а мій тато... — почала я зі сльозами на очах, але не змогла сказати.

— Так, твій батько загинув, не встигнувши доїхати до лікарні, — відповіла за мене бабуся теж зі сльозами на очах. — Але це ще не все, що сталося того дня. Для того, щоб врятувати вас обох, Сабріна віддала свою силу тобі і ви вижили. Але після виписки вона більше не була феєю. Ми пообіцяли один одному, що розповімо все якщо тільки в тебе з'являться сили. Зазвичай сила проявляється у віці 10 – 12 років. Але оскільки вона в тебе не з'являлася ми подумали, що після аварії ти втратила її. І тому нічого не розказували. Але після свята на честь дня матері, після вашого виступу, ми зрозуміли, що нам доведеться тобі все розповісти. І чекали відповідного моменту. Ми не хотіли від тебе нічого приховувати.

— А що сталося, коли Ви поїхали від академії? — спитала сором'язливо Джесс.

— Я влаштувалася в один університет і викладала там предмет, який зараз називається «Міфологія першого тисячоліття». Поки що я не вийшла на пенсію. Зараз я час від часу підробляю у Сабріни вихователем у дитячому садку.

— Я зрозуміла зараз тільки те, що якщо ти з мамою були феями, це означає, що я просто одна з фей у нашій родині, — почала я, але потім бабуся сказала ще шоковану новину.

— Ні, люба. Ти не просто одна з фей у нашій родині. А наймогутніша фея за останнє тисячоліття. У тобі є така сила, яку навіть ми з твоєю мамою ніколи не бачили.

— Але як таке можливо? — запитала я, округливши очі.

Дівчата тим часом від новини взагалі відкрили роти. 

— Вся справа в тому, що у нашому роді всі дівчата та жінки були феями ще від самого початку. Щоразу від кого б не народжувалась дівчинка в сім'ї, вона завжди була феєю лише однієї певної сили. Але ти зовсім інша. У тобі є сила всього нашого роду, а може, навіть більше.

— Але як? — не могла зупинитися я. 

— У мене є здогад, — подала голос Глорія, — але не впевнена, що я маю рацію. Нам якось розповідали історію про появу перших фей. Про те, що спочатку найперша фея мала дуже велику силу. Але одного разу вона розділила свою силу між своїми дочками, а вони свого часу між своїми. І зрештою з народженням кожної нової феї вона мала лише одну силу. 

— Допустимо. Але як я можу бути наймогутнішою, якщо у наш час кожна фея має лише одну силу? Чим я відрізняюся від інших? — все ще не розуміла я. 

— Я думаю, це все через те, що твоя мама пожертвувала своєю силою заради ваших життів, — продовжила Глорія свій здогад. — Але це лише моя думка. 

— І вона абсолютно вірна, — підтвердила бабуся. — Було одне пророцтво. Що одного разу одна фея знову зможе мати силу, яка була дана нам. Але вона отримає всю силу тільки в тому випадку, якщо хтось пожертвує своєю заради неї. Згодом про нього забули. Поки ви з дівчатками не виступили на концерті. І тоді ми з твоєю мамою зрозуміли одне, що фея про яку йшлося у пророцтві — це ти. Але тобі доведеться багато чого навчитися. І в цьому тобі допоможуть подруги. Ми з твоєю мамою зможемо допомогти лише порадою. Я сподіваюся, що відповіла на всі ваші запитання? — запитала бабуся нас наприкінці.

— Так, — відповіли ми з дівчатами в один голос. 

— Добре, — відповіла вона нам, а потім звернулася до Джесс із Глорією, — можете залишитися на ніч. Думаю, вам є про що поговорити.