Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

Цілий вечір Сніжана провела над книгами. Спершу вивчала ту, яку порадив принц. Уважно прочитати фоліант від а до я нереально було б навіть за кілька днів, тому поки що довелося лише побіжно продивитися його. У книзі розповідалося, що багато століть йде то приховане, то відкрите протистояння між північними землями та іншою частиною королівства.

Історія бунтівної Півночі чимось нагадувала історію середньовічної Шотландії. Жителі північної провінції хотіли більше свобод та більшої незалежності, були зухвалі, висловлюючи свої погляди. Через це їх вважали зрадниками, підозрювали у всіх бідах, які траплялися з королівською династією та самим королівством. Особливої неприязні удостоїлися північні жінки, яких звинувачували у застосуванні заборонених магічних ритуалів. Вважалося, що серед жительок півночі зустрічаються обдаровані. Мешканки інших провінцій ніколи не успадковували магічні здібності.

У книзі не називалося ім'я зображеної на ілюстрації дівчини, схожої на Сніжану. То була робота невідомого художника. Але автор трактату вважав, що на портреті представниця одного з бунтівних родів.

Сніжана роздивлялася зображення, і її впевненість, що мама якось пов'язана з цим світом, міцніла. Подібність була надто помітною, щоб допустити випадковий збіг. Логіка змусила визнати, що з портрета на Сніжану дивиться хтось із її далеких родичів, хоч як важко в це було повірити. У душі вона поки що не могла прийняти той факт, що належить до цього світу. Сніжана продовжувала відчувати себе до мозку кісток землянкою.

Відклавши історичний трактат убік, вона почала вивчати медичний. Анатомія курки. Хто б міг подумати, що Сніжані колись потрапить до рук такий підручник? Можливо, для місцевих цілителів це і непоганий посібник — все ж таки в ньому містилася хоч і примітивна, але досить ґрунтовна розповідь про роботу кровоносної та дихальної систем. Досить передові знання для середньовіччя. Але Сніжана не почерпнула тут нічого нового, якщо не брати до уваги знайомство з місцевою термінологією.

Хотілося вірити, що завтра їй вдасться вразити Тельмара своїми знаннями, і він зволить перейти до конкретики — до методів лікування людей, а не курей. Сніжана відчувала, що тут зазвичай застосовуються зовсім нетипові для земних лікарів прийоми. Але в неї склалося враження, що цілитель не горить бажанням ділитися потаємними знаннями з нав'язаним йому інтерном. І трактат про курей був спеціально підсунутий з метою здихатися її.

Вранці до Сніжани знову зазирнула Ларітта. Сказала, що в неї купа новин і запропонувала спільну прогулянку парком. Вони ходили алейками, і південниця розповідала, скільки вже дівчат встигло прибути на фестиваль. Вона нарахувала близько двадцяти.

— Майже всі. Сьогодні ще мають приїхати троє зі Снірсена та двоє з Альтокки.

Сніжана вже знала, що Снірсен та Альтокка — це назви віддалених західних та східних земель.

— Ну а та, кому їхати найближче, прибуде, звичайно ж, пізніше за всіх, — у Ларітти проскочили уїдливі нотки в голосі. — Б'юся об заклад, що Б'ютріс з роду Амате-д'Вольтаре з'явиться в палаці лише завтра надвечір.

Амате-д’Вольтаре, якщо Сніжана правильно запам'ятала, вважався найвпливовішим та наймогутнішим родом після королівського. Вони жили у розкішному палаці на околиці столиці. Напевно, представницю цього роду розглядають як фаворитку фестивалю і найбільш імовірну майбутню дружину принца.

— Чому ти думаєш, що вона приїде останньою?

— О, я її добре знаю, — примружилась Ларітта. — Вона зробить зі свого прибуття цілу театральну виставу. А для вистави потрібні глядачі.

Ця фраза остаточно переконала, що Ларітта відчуває до Б'ютріс неприязнь. І, взагалі-то, це можна зрозуміти — досить важко мати теплі почуття до дівчини, сповненої снобізму, яка любить створювати навколо себе галас, щоб опинитися в центрі уваги.

До цієї розмови Сніжана не відчувала наближення фестивалю. А тут виразно відчула запах жіночої конкуренції. Не любила вона його. Це штовхання ліктями, уїдливі погляди та репліки, змагання всіх проти всіх за єдиний трофей. Як добре, що Сніжана у всій цій нездоровій штовханині буде стороннім спостерігачем.

Нагулявшись вдосталь, Сніжана та Ларітта вирішили відпочити у затишній альтанці. Розмова продовжувала крутитись навколо теми фестивалю. Ларітта розповіла ще про кількох дівчат, які теж мають непогані шанси бути поміченими принцом, а потім винесла вердикт собі:

— А мої шанси дуже низькі.

— Даремно ти так думаєш, — спробувала підбадьорити Сніжана. — Ти помітна. Яскрава — і зовні, і в манері говорити.

— Тільки от, наскільки мені відомо, принц на дух не переносить рудих. А якщо так, то мені ніщо не допоможе. Хоча… — Ларітта якось дивно подивилася на Сніжану, — ти б могла мені допомогти.

— Я?

— Ти ж із Лаамарії. Ходять чутки, що це особливе місце, — Ларітта багатозначно знизила голос.

Сніжана напружилася. Їй не сподобалося, в який бік зайшла розмова.

— Подейкують, у Лаамарії іноді народжуються дівчата з особливим ментальним даром. Даром жіночого впливу на чоловіка.

— Я не маю такого дару, якщо ти про це, — досить різко сказала Сніжана.

— Я чула, що кожна лаамарійка, яка навіть не має дару, знає деякі особливі прийоми впливу на чоловіка. Чи не так? Наприклад, рецепт любовного зілля. — Ларітта подалася вперед. — Ми ж вирішили стати з тобою приятельками. А приятельки допомагають одна одній. Наприклад, я як твоя подруга, нікому не розповім, що позаминулої ночі до тебе в покої дехто приходив, а ти, як моя подруга, поділишся зі мною лаамарійськими хитрощами привернення уваги чоловіків, — руді безсоромні очі дивилися так, ніби нічого особливого в щойно сказаній фразі не було.

— Ти помилилася. У моїх покоях нікого не було.

У Сніжани мало зуби не заскрипіли від розчарування. Ларітта виявилася інтриганкою та шантажисткою. А коли в руки такій людині потрапляє компромат, добра не буде.