Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

Сніжану напружило запрошення короля — не знала, що й подумати. Але хоч якась користь від цього запрошення була. З'явився беззаперечний аргумент відмовити принцові. Сніжана відчувала, що Твінсен не відступить і, якщо зірвався сьогоднішній обід, може запросити завтра. Але в неї хоча б з'явиться час почитати, хто ця дівчина на ілюстрації у книзі, та підготуватися до каверзних запитань.

Лакей привів Сніжану на веранду східного крила. Тут їй ще не доводилося бувати. Місце зовсім не помпезне — затишне, відокремлене, ніби спеціально призначене для приватних розмов.

Веранда була засклена кольоровим матовим склом, яке пропускало неяскраве розсіяне світло. Біля одного з таких вікон стояв сервірований на двох стіл. Сніжана помітила лише легкі закуски. Або основні страви принесуть пізніше, або Сніжану запросили не для того, щоб нагодувати. Вона схилялася до другої версії. Його Величність надто зайнята людина, щоб витрачати час на пригощання другосортної з його точки зору гості.

Сніжана морально готувала себе до того, що отримає від короля нову порцію підозр та звинувачень. Проте Арттерик виглядав не вороже. Був серйозний, зосереджений, але не злий. Коротким рухом руки він наказав лакею зникнути, а Сніжані — сісти навпроти.

— Як минув твій перший день у палаці? Немає нарікань на прислугу?

Сніжана здогадувалася, що це лише питання ввічливості. Її покликали явно не задля світської розмови.

— Дякую. Мене прийняли дуже гостинно.

Король наповнив келих Сніжани бордовою рідиною з графину.

  — Настоянка на основі вишні та пряних трав. Бадьорить і має сильну цілющу дію. Знала про таку?

— Ні, — Сніжана вирішила, що краще по можливості говорити правду, доки не зрозуміє, куди хилить Арттерик. — Я знаю, що деякі прянощі мають цілющі властивості. Але не чула, щоб вишня посилювала їхню дію.

Вона зробила кілька ковтків.

— Приємний смак. Відчувається кориця.

Його Величність ледь помітно посміхнувся:

— Ти маєш рацію, північнице. Це просто компот.

Он як? Арттерик влаштував невелику перевірку? Назвав компот ліками і думав, що Сніжана підтакуватиме? Здається, вона почала здогадуватися, про що йтиметься — про її медичні здібності. Їй варто остерігатися нових перевірок та пасток? Чи Його Величності вистачило однієї, і він перейде до справи? На підтвердження здогадки король запитав:

— Ти казала, що тобі дано цілити. Що ти мала на увазі? Які недуги?

Ну, взагалі-то, Сніжану найбільше цікавили ендокринологія та імунологія. Саме у цих галузях медицини вона спеціалізувалася. Але що відповісти Його Величності? Вона вирішила по можливості говорити правду, але про гормони та імунну систему тут жодного уявлення не мають.

— Все-Творець заклав у людину здатність протистояти хворобам, — почала Сніжана здалеку. — У кожному є прихована сила. Якщо її розбудити, то безліч недугів людина може подолати самотужки, — це вона про імунну систему. — Моє завдання, як цілителя, дати цим силам розкритися.

Король подався вперед, слухав із цікавістю.

— Але що як в організм потрапила отрута? Хіба зможе наше тіло виробити протиотруту?

Щодо отрут — це вже токсикологія. Тут у Сніжани були не такі глибокі знання, але основами вона володіла.

— З отрутами складніше. Існує безліч різновидів. У кожного своя підступна дія. Одні викликають задуху, інші зупиняють серце, а є ті, що діють нишком, поступово забираючи в людини сили та енергію. Навіть досвідчений цілитель іноді не в змозі впоратися з подібним.

Король помовчав, задумливо опустивши погляд у келих. Сніжана відчула, що щось гризе Арттерика. Тут у всіх є таємниці. Схоже, і король має свою.

— Хто навчав тебе цілительству?

— Мама. Поки була жива, — довелося збрехати Сніжані.

— Я хочу дати тобі шанс розвинути свій дар. З сьогоднішнього дня з тобою почне займатися Тельмар. Це найкращий цілитель королівства. Ти маєш розуміти, що тобі надана велика честь і виявити всю свою старанність, — погляд Його Величності став суворим, як у професора Черняка перед заліком.

Сніжану вразив такий поворот подій. Король хоче, щоб вона навчалася цілительству? Але навіщо? Це пов'язано з його таємницею? Чомусь у Сніжани склалося враження, що на неї покладають якісь сподівання. Може, король хворий? Може, його труять? Чому він питав про отрути?

— Дякую за надану честь, — ситуація вимагала, щоб Сніжана висловила свою вдячність, хоча вона зовсім не була впевнена, що для неї обернеться чимось корисним перспектива стати ученицею Тельмара. Поки Сніжана не була однією з учасниць фестивалю, заступництво королівського цілителя було їй на руку, але тепер вона і так набула статусу, який забезпечував їй безпеку. Тому прихильність Тельмара їй уже не потрібна. Однак це не скасовувало професійного інтересу. Сніжані буде дуже цікаво дізнатися, які прийоми застосовує середньовічний лікар, які в його арсеналі є ліки. Вона була впевнена, що дізнається для себе щось нове.

— Ти не повинна нікому передавати слова нашої розмови, як і те, що братимеш уроки у Тельмара, — додав Арттерик. Він не уточнив, що чекатиме на Сніжану, якщо вона почне розповідати направо і наліво про свою нову роль, але погляд Його Величності і без слів говорив, що покарання за балакучість їй не сподобається.

— Якщо виявиш достатньо старанності, і Тельмар відзначить твої успіхи, можеш розраховувати на мою щедрість.

Метод батога та пряника у дії. Ох, недарма король обробляє Сніжану. Щось йому від неї треба. Але запитати Арттерика прямо про його цілі вона не наважилася. Ще зарано.

— Ти знаєш, де розташовується крило цілителя?

— Так, Ваша Величносте.

— Іди прямо зараз до нього. Він уже попереджений і чекає на тебе.

Тельмар зустрів її не дуже привітно. Сніжана розраховувала, що він проведе з нею щось на кшталт вступної лекції. Розкаже про високе призначення цілителя. Влаштує екскурсію своїми володіннями. Покаже лабораторії та кабінети. Але нічого цього вона не дочекалася. Він зняв з полиці якусь стару досить товсту книженцію і відправив Сніжану у її покої зі словами.