Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

— Анабель.

У хол увійшов принц, розряджаючи своєю харизмою напружену атмосферу.

— Я шукав тебе. І ноги самі принесли до бібліотеки.

Так Сніжана і повірила у проникливість Твінсена. Напевно, запитав у Грізи, а та й доповіла, де пані.

— Дозволь провести для тебе екскурсію, — принц був сьогодні сама люб'язність, що було для Сніжани дуже доречним.

— Це така честь, Ваша Високосте, але я не маю найвищого дозволу на відвідування бібліотеки, — Сніжана виразно зиркнула на бібліотекаря, який завмер у безглуздій позі — тримаючи перо над папером.

— Вже маєш, — Твінсен теж обдарував бібліотекаря холодним поглядом. — Аполінею, будь ласка, з цього моменту й на майбутнє посприяй пані Анабель, коли вона забажає відвідати бібліотеку.

Вираз обличчя принца не залишав сумнівів, що він чекає негайної відповіді.

— Буде виконано, Ваша Високосте, — на паперах Аполінея розтікалася велика чорнильна пляма.

Сніжана зловтішно посміхнулася в душі. Твінсену ж подарувала вдячну усмішку. От викопаний Родіон Добридень. Той теж умів витончено поставити на місце другосортних земних псевдо-науковців, що зарвалися у своїй нічим необґрунтованій зарозумілості.

Королівська бібліотека вразила Сніжану своїми розмірами та кількістю книг. Декілька просторих залів, обставлених стелажами від підлоги до стелі. З одного боку це дуже ускладнювало завдання пошуку необхідної літератури, але з іншого боку давало надію, що у цьому великому морі інформації знайдеться те, що необхідно Сніжані.

Твінсен методично провів її по всіх залах, розповідаючи про фоліанти, перш ніж поставити запитання, що саме цікавить Сніжану.

— Історія, — розпливчасто відповіла вона. Не казати ж, що шукає інформацію про Краплю Арата.

— А мені ця наука в юності здавалася нудною.

Взагалі-то Сніжані теж. Але полюбиш тут і нудні науки, коли треба шукати спосіб повернутися додому.

— Можу порадити одну дуже ґрунтовну роботу з історії королівства, — Твінсен підвів її до стелажу з особливо товстими фоліантами і зняв з полиці один із них.

Важкий том мимоволі змусив відчути повагу до автора. Мабуть, працював над книгою все життя. Під цією дорогою шкіряною палітуркою зібрані долі окремих людей і цілих народів. Але навряд чи багато хто оцінить цю копітку працю. Було видно, що книгу рідко читають. Сторінки злежалися. Коли Сніжана спробувала відкрити фоліант, він сам розгорнувся приблизно посередині. Склалося враження, що якщо книгою й користувалися, то найчастіше тримали відкритою саме на цьому місці. Наче тут найцікавіше.

А тут і справді було цікаво… Сніжана обімліла. З ілюстрації на неї дивилася дівчина, дуже схожа на неї. Вона одразу інстинктивно закрила книгу, але, навіть не підводячи погляду на Твінсена, зрозуміла, що він встиг помітити портрет.

Думки помчали божевільною каруселлю. Принц не висловив жодного подиву стосовно незвичайної подібності. Начебто раніше вже не раз бачив ілюстрацію. Він і книгу цю напевно порадив невипадково. Що за гру веде Його Високість? Чим це Сніжані загрожує? Ну, схожа та й схожа. Що тут такого?  Вона навіть поки що не знала, хто саме зображений на портреті.

— Анабель, я хотів запросити тебе розділити зі мною обід, — Твінсен легенько обхопив долонею її лікоть. Великий палець ледь відчутно погладив шкіру.

То був флірт, якщо Сніжана хоч щось розуміє у флірті. Вона болісно міркувала, як краще вчинити, коли біля них з'явився лакей.

— Милостиво прошу вибачити, — вклонився він. — У мене розпорядження Його Величності передати пані Анабель, що вона запрошена розділити з Його Величністю трапезу. Будьте ласкаві слідувати за мною.

__________________________________________

Наш ШІ сьогодні надихнувся королівською бібліотекою та створив ілюстрації кожного з її розкішних залів.
Зал художньої літератури

Зал історичної літератури

Зал наукової літератури