Академія Мірравель. Проти вітру - Анна Потій

Як би я не любила проводити час із Демом, я все-таки була рада повернутися до академії. Я сумувала за роботою. Архімагеса Марева приємно здивувалася моєму подарунку у вигляді чаю, а коли я, крім замовлених осінніх трав, вручила їй ще й пакетик з літніми, здивувалася.

— А ці звідки? Вони ж дорогі. Мені, звичайно, вони потрібні, але…

— А це вам передав один старий знайомий, — я підморгнула. — Ельф.

— І хто ж він?

— Ім'я Таліван Дуані вам щось каже?

— Звичайно! — архімагеса Марева засяяла. — Він раніше у дідуся працював. Цікава людина, розумний дуже, але ніде не приживається. Той ще бунтар. Він що тепер у Велланії живе?

— Так. Водить екскурсії Зачарованим лісом.

— Дуже в його дусі.

Поки ми готували інгредієнти для сьогоднішнього зілля, я мовчала. Відправивши все варитися в казанок, я вирішила розпитати архімагесу про ситуацію в Соммерінді.

— Архімагесо Марево, я можу вам поставити запитання про Соммерінд?

— Звичайно, Кетто. Що ти хочеш знати?

Я не була впевнена, чи коректну тему я піднімаю, але мені більше не було в кого спитати, а дуже хотілося знати. Звичайно, архімагеса Тіррена дещо могла б розповісти, але Соммерінд для неї такий самий чужий світ, як і для мене.

— Таліван Дуані розповів, що у Соммерінді існують деякі проблеми. Він говорив про притискання дослідників. Чи могли б ви мені розповісти докладніше? Адже у нас Соммерінд малюють казковим світом, де люди можуть жити щасливо, якщо у них багато грошей.

Архімагеса Марева сумно усміхнулася. Поставивши на полицю баночки з інгредієнтами, які сьогодні вже не знадобляться, вона сіла на диван і запросила мене приєднатися до неї. Я сіла в крісло навпроти і архімагеса почала розповідати.

— Соммерінду вигідно, щоби його зображали казковим в інших світах. Так притягуються гроші. Соммерінд живе на унікальних каміннях, травах і туризмі. Більше нам нема на чому жити. Справа в тому, що в Соммерінді вже років 100 як ослабли магічні джерела, в камінні вони міцніше тримаються, ніж у просторі, тому їх добувають. Дослідники хотіли розібратися з цією проблемою, але років 80 тому одне з таких досліджень повністю знищило ціле магічне джерело. Їх насправді не так вже й багато. Імператор розлютився і заборонив будь-які дослідження, які стосуються цього питання, навіть якщо вони не торкалися магічних джерел. Засуджується навіть покращення магічних здібностей за допомогою зілля. У нас унікальна рослинність, але є особливі екземпляри, які складно вирощувати та які можна збирати рідко. Імператору вигідніше продавати такі трави в інші світи за величезні гроші, ніж дозволяти їх використовувати своїм людям. Він обрав таку політику, але його багато хто не підтримує. Коли ти живеш звичайним життям, не намагаючись щось змінити, то жодних проблем у Соммерінді не отримаєш. Ті, хто прагнуть покращень, хто працює для свого народу, а не для чужих світів — рано чи пізно погано закінчують, якщо не втічуть. Таліван Дуані був такий. Я теж. Тому я не живу в Соммерінді, тільки їжджу іноді в гості до бабусі з дідусем. З батьками та братом я не спілкуюся. Вони засуджують мою позицію. Вони за Імператора. Я — ні. Я не можу спокійно дивитися, як прекрасну рослинність мого світу розпродають на всі боки. Я хочу, щоб вона насамперед приносила користь своїм, а не чужим. Я приховую, що родом із Соммерінду, бо не хочу людям брехати про свій світ. Там не казка. Там кошмар, политий карамеллю, щоб ніхто не помітив, як усе погано.

Архімагеса Марева замовкла. Якийсь час я сиділа мовчки, переварюючи почуту від неї інформацію. Мені складно було прийняти той факт, що прекрасний світ, про який я стільки мріяла, насправді виявився прогнилим до самого дна.

— Ви правильно зробили, архімагесо Марево, — я подивилася прямо їй у вічі. — Я вас підтримую. Немає нічого важливішого за дослідження на користь свого світу. Відсутність досліджень призведе до деградації.

— Я знала, що ти зрозумієш мене, Кетто, — губи викладачки здригнулися в ледь вловимій усмішці. — Тому й розповіла правду. 

Поки ми розмовляли, настав час додавати до зілля нові інгредієнти. Я повернулася до столу, а моя викладачка — до своїх записів. Доповнивши зілля, я сіла в крісло і замислилась. Я раптом зрозуміла, що дещо в розповіді архімагеси Мареви не сходилося.

— Архімагесо Марево, ви ж мені розповідали, що до Соммерінду їздили на канікули і що у вас трохи ельфійської крові. А зараз ви кажете, що ваші батьки за тамтешнього Імператора. Я заплуталась. Вибачте, звичайно, що лізу в особисте…

— Нічого страшного, Кетто, я просто не все тобі розповіла, тому ти заплуталася. Чистокровна ельфійка в мене справді лише бабуся, дідусь же перебрався до Соммерінда з Невлідди. Він людської раси, зі звичайною магією. Батько мій з Муірна, все моє дитинство та юність ми прожили тут. У молодості мама активно вивчала зілля, нажила собі проблем через дурість і переїхала до Муірна. Тут вона зустріла батька. Коли я закінчила академію, вона вирішила повернутися в Соммерінд. Дідусь на той час дуже добре піднявся на доході від своїх шахт, він подарував нашій родині будинок, заплатив де треба, щоб про мамині дослідження не згадували і мама за блага продала свої переконання. У ній зник дух дослідника, вона просто хотіла тихого безтурботного життя. Я ж тоді здобула другу освіту там, зрозуміла всі нюанси життя в Соммерінді і відмовилася підтримувати їхню позицію. Бабуся зі мною солідарна, але вона не афішує своїх поглядів. Дідусеві все одно. З одного боку, він начебто підтримує правду, але сам дослідженнями не цікавиться. У нього бізнес: шахти та зачаровані амулети. Єдина магія, яка йому близька — зачарування, а вона не таїть у собі проблем, пов'язаних із політикою Соммерінду.

— Тепер я все зрозуміла. Дякую, що пояснили, архімагесо Марево.

— Ти питай, якщо що цікаво, Кетто, не соромся. Я рада з тобою поговорити про Соммерінд. Більше нема з ким.

Мені було приємно, що викладачка так мені довіряє. Незважаючи на значну різницю у віці — архімагеса Марева була на 20 років старша за мене і годилася мені в матері — я відчувала, що ми говоримо однією мовою. Поруч із нею не помічалося тієї різниці поколінь, що в мене була з мамою, хоча моя мама всього на 3 роки старша за мою викладачку. Можливо, через те, що в архімагеси Мареви не було чоловіка і дітей, вона сприймалася молодшою, а може, вся причина була в тому, що ми обидві горіли однією справою — зіллєварінням, але факт залишався фактом: ми розуміли одна одну.