Свято Червоної Косинки - Тетяна Гуркало

— Я ж тобі амулет зробив, — нагадав цей… цей гад ельфійський. Сумно зітхнув і з сумнівом додав: — Потрібно з орками про магію поговорити. Дуже вже дивно вона в тебе проявляється. У людей так не повинно бути, у людей зазвичай на нас схоже…

— Ти що з моєю рукою зробив? — спитала Дарка згадавши, що повинна на нього сердитися.

— Нічого, то просто ілюзія, слабенька…

— Ах, слабенька?!

І копняка ельф все-таки отримав. А чого він її ілюзіями лякає, жаб ельфійський?!

— Ось бачите, бачите, вона його б’є! — життерадісно закричала Марха за спиною, за що й отримала і свою порцію холодної води з невидимого відра.

Вищала сестричка як та кішка, котрій хвіст причинили. В коридорі хтось сварився, здається на Марху. Лялянівель трохи подивився в той бік і незворушно сказав:

— І захист з дверей злетів.

— І навіщо я їх змазувала? — підтримала його Дарка. — Так би хоч скрипіли і різні миші не заходили б нечутно.

Лялянівель велично кивнув.