Свято Червоної Косинки - Тетяна Гуркало

А сіроокий стояв і кліпав. Досить довго стояв. А потім рішуче розвернувся і кудись пішов.

— Ну, все, тепер він буде проріджувати своїх інтриганів, — сказала тихо сова. — Бо нарешті зрозумів, чому його старший онук так не хотів, щоб добрі дядьки в його голові колупалися.

— І що? — здивувалася ворона.

— Дізнається багато цікавого і несподіваного для себе.

— І що? Тобі воно навіщо?

— Ну, повинні ж у мого героя буди друзі. Чи кохана? — сова на мить задумалася, а потім махнула крилом. — Там надто багато вірогідностей. Хтось буде. І різниця невелика.

— Дурепа, — обізвала її ворона.

І заради цього вона сюди летіла. Це треба ж.

Кінець

З цією книгою читають Фентезі 411281 Весільний вінець Олеся Лис 650933 Фентезі 416209 Обурливо гарна, або Ліки Його Високості Ольга Обська 903075 Фентезі 417976 Обраниця чаклуна Олеся Лис 275426 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно