Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

– О, якби у світі людей, то я не розгубився б! – весело засміявся Гаял.

– Авжеж!  Знаєш що? Я хочу поговорити з Х'ярго!

–  Не вийде. Заборонено до завтрашнього дня. 

Разом із приступом люті, що накрив її розпеченою хвилею, Веда відчула дивне тремтіння в руці: якась енергія здавлювала зсередини її м'язи, вени, розпирала шкіру, намагаючись вирватися назовні, і разом з цим до горла підкотив комок, майже позбавляючи її дихання.

Веда похитнулася на нетвердих ногах, змахнула рукою, ніби бажаючи за щось ухопитися і не впасти, але натомість з долоні вирвалося щось, що з гуркотом змело зі столу весь посуд, і встромилося в стіну їдальні. Стіна здригнулася, а весь будинок загудів.

Веда інстинктивно смикнула рукою і знову занесла її у повітря.

– Тихише! – крикнув Гаял, – не треба трощити будинок... Я зараз передам  раді твоє побажання.

– Отак уже краще, – видихнула Веда, миттєво зрозумівши що до чого, і надала своєму обличчю грізного виразу.

– Чекай! – кинув Гаял і квапливо вийшов геть.