Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

Х’ярго дивився на неї так пронизливо, що у Веди затьмарилася голова, і вона незграбно хитнулася вперед. Х'ярго стиснув її в обіймах і привернув до себе. З безнадійним зітханням, Веда притулилася обличчям до його грудей.

– Між нами є непереборна пристрасть, – лагідно сказав Х'ярго, тихо цілуючи її волосся, – адже ти й сама це відчуваєш… То навіщо опиратися?

– Пристрасть – то не добра порадниця... Гнат завжди так говорив, – пробурмотіла Веда і проти волі потерлася щокою об його відкриті груди.

І страшенно злякалася: навіть спогад про Гната не позбавили її майже шаленого потягу до цього сильного тіла, чарівного голосу, твердих рук, що, ковзнувши під футболку, повільно й чуттєво гладили її палаюче, тремтяче  тіло.

– Х'ярго! – чи не благала вона, але він тільки міцніше притиснув її до себе.

– Варто спробувати ще раз, – сказав він, схиляючись до її обличчя.

Вона хотіла відвернутися, але Х'ярго владно втримав її за підборіддя. Погляд його був пильним і водночас неймовірно ніжним. Веда підкорилася і сама розкрила губи йому назустріч.

Поцілунок став для неї одкровенням, він не був схожим на жоден з пережитих раніше, і вже тим більше не був схожим на той, яким вона обмінялася з Х'ярго вчора, при спалахах вампірських фотокамер.

– Я можу дати тобі набагато більше…

– Але ж все впирається не тільки в... близькість, – пробурмотіла Веда, ледь не втрачаючи свідомість.

 – Звичайно, ні, однак, у нашому випадку це – непоганий початок. Ти кажеш, що мене не знаєш. Але ти відчуваєш до мене пристрасть, і я зумію зробити так, щоб з цього сполоху  розгорівся вогонь… Мені потрібна не просто пристрасть, мені потрібне твоє кохання… Твоє кохання, моя люба…