Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

Рада першонароджених! В  уявы одразу постала урочиста зала суду, де за високим монументальним столом сиділа купка старих зануд у білих перуках.

Х'ярго привів її до невеликої кімнати з одним круглим отвором під стелею.

У вологій напівтемряві, під стінами, вкритими  слизом, біліли людські кістки з залишками чорного м'яса. На черепі де-не-де ще збереглися пучки волосся. Череп дивився на Веду порожніми очницями, в яких копошилися черв'яки, і посміхався.

– Це обов'язково? – здавлено пробурмотіла Веда.

– Не звертай уваги! Гаялу вічно бракує розваг, а ще – кривавих жертв… – тихо засміявся Х'ярго.

– А це хто? –  Веда гидливо тицьнула пальцем у бік гниючих останків.

–  А, цьому красеня вже багато століть! –  Відповів Гаял, з'являючись у дверях, –  Довелося магією зупинити процес тління, розтягнути задоволення, так би мовити... Чим повільніше – тим краще ...

Веда змусила Х'ярго нахилитися, смикнувши його за комір сорочки, і прошепотіла в самісіньке вухо:

– Він же псих і маніяк! І ти хочеш  мене з ним залишити?

Х'ярго, нічого не відповівши, запустив руку під її волосся і легенько полоскотав шию.

Цієї миті в круглий отвір під стелею один за одним влетіло п'ять нетопирів. Вони прийняли людську подобу і вишикувалися біля стіни, відверто розглядаючи Веду чорними пронизливими очима.

Невизначеного віку, на щастя, без перуків і суддівських мантій, вони були одягнені в світлі костюми, більш старовинного, ніж сучасного покрой, а на ногах мали таке ж вінтажне взуття: гостроносі туфлі ніжно-рудого кольору.

Першонароджені, хоч і не були схожі один на одного, здалися Веді абсолютно однаковими, напевно, через ідентичні, акуратно покладені на бік зачіски і срібні сережки-кільця в лівому вусі.

Ще один кажан ковзнув  в отвір під стелею і перетворилася на Ріаса.

– Я не згоден з тим, що Х'ярго наважився залишити відьму для себе, не давши шансу іншим. Ніхто не заперечує його мудрості і могутності, він обраний правитель, але навіть він не стоїть вище за давні пророцтва… До того ж, це саме його воля занурила Араош у смутні часи і призвела до того, що є зараз, – без жодного вступу заговорив Ріас, – Він, як  той, хто володіє магією, повинен був передбачати наслідки ...

– Я знаю, у чому моя вина! – різко обірвав його Х'ярго. – Але вампіри не прислухалися до моєї поради бути стриманими у своїй ненаситності!

Ріас відкрив рот, щоб заперечити, але один з вампірів, крайній ліворуч, підняв руку, закликаючи його до мовчання.

– Ми зібралися не для того, щоби розбирати помилки минулого. Ми віримо в стародавнє пророцтво, а також у те, що якщо кожен робитиме для Араоша все можливе, то життя повернеться на звичне коло. І ця маленька відьма – тому доказ. Володіючи її силою, ми станемо обраними,  тими, хто поверне Зальгару колишню міць і зробить його першим серед світів.

– І головне питання зараз полягає у тому, кому з нас ця відьма належатиме! – додав його сусід, очі якого полум'яно блиснули.

– Х'ярго порушив закон, намагаючись захопити і зачарувати її, щоб вона підкорилася його волі, – знову заговорив Ріас, – ця відьма  ще не знала любові чоловіка, їй невідомо, як деякі з них вміють зваблювати, підкоряти жіночу чуттєвість.

– А не пішли б усі! – промовила Веда, з шаленою, тихою люттю розглядаючи непроникні обличчя первонароджених, – чорта з два я буду комусь із вас належати! Ви кажете так, наче я пусте місце і не маю права голосу!

– Веда… – Х'ярго легенько стиснув її плече, але вона з огидою скинула його руку.

– Якщо я якась там відьма, яка здатна вам щось там повернути, то ви зобов'язані всіляко мені догоджати, а не міркувати з ідіотськими пиками про те, кому я належатиму... Ну дістали вже, слово честі!

– Ти даремно кричиш… – м'яко промовив Х'ярго, – ніхто не збирається позбавляти тебе права голосу.

– Ти сама вибереш батька своєї дитини, – додав вампір, що стояв праворуч с краю, – це і є твоє право... Але ти маєш зробити вибір розумом, а не почуттями.

– Я нікого з вас не знаю! – вже спокійніше відповіла Веда, – а зачаття дитини передбачає ближчі стосунки. Я не збираюсь спати з першим-ліпшим!

– Маєш трохи часу, щоб зробити вибір. У нас є два… ні, чотири претенденти… втім, я теж не проти стати батьком того, хто поверне Араошу, а заразом і Зальгару колишню велич, – ледь усміхнувся той, хто говорив, і обернув погляд на Гаяла, який, як і раніше, стояв у дверях, – а ти що скажеш?

– Ні, я не беру участі. Знаю, що моя зовнішність і спосіб мислення не дуже приємний для молодих красивих дівчат! – усміхнувся той, заперечливо похитавши головою.

– Отже, вона, як і раніше, залишається у твоєму домі, бо це –  територія, вільна від будь-яких впливів.

– Ну і смішні ви! – сказала Веда, – Не збираюся я робити вибір,  навіть і не мрійте.

– Чудово! Тоді у всіх рівні шанси – те, кому ти дістанешся, вирішить жереб! – холодно промовив Ріас.

– Що? – Веда обернулася і розгублено подивилася на Х'ярго.