Приручити Дикого - Анна Лященко

Цікаво, а що він мені зробить?

Некрилаті Боги! Чим. Мене. Ще. Можна. Налякати?

У відповідь на його гарчання, і вже сто разів набридле: "Раян, припини!", Я тільки сміюся йому прямо в обличчя.

- Раян! – гарчить Кай.

Зараз ти зрозумієш, як не вчасно з'явився, мій наглядаче!

- Що, степова ящірка?

- Та ти охренів, що ти собі дозволяєш?

- Та пішов ти. Ще з тобою розшаркуватись...

Кай

Я навіть не знаю, як реагувати на хамство принца! З одного боку, треба йому врізати, як слід. А з іншого. Я чудово розумію його стан і причину, причому не одну, такої поведінки.

Може, в якихось книгах для викладачів та наставників описується, що в таких випадках треба робити, але я їх не читав, і мені зараз треба щось вигадувати. Поки що моїй фантазії вистачило лише розігнати всіх по кімнатах без регенерації.

Принц охоче тікає у свою кімнату до дружини, навіть не заїкнувшись про оборот. А решті я наказую пригальмувати.

- Наставнику! Раян на нас першим накинувся! - починає виправдовуватися Деян. І решта його шумно підтримують.

- З сьогоднішньою бійкою розберемося згодом. Мене інше питання цікавить. – Всі затихають, чудово розуміючи, що зараз вся «веселість» тільки почнеться. - Отже, де ви були вчора і сьогодні до обіду?

Я злий на них так, що відчуваю, як лусочки виступають на моєму обличчі, хоча до часткового обороту ще далеко. Бачу, що перейнялися. Якось запал вщух, стоять, опустивши голови та мовчать. Гаразд, додамо вогнику.

- Відповідайте! Ви хоч знаєте, що сталося, поки вас не було?

З подивом дивляться на мене і, оглядаючись, знизують плечима.

– Отже, на території Академії вас не було, – роблю закономірний висновок, бо тут уже всі чули про одруження принца, а якщо ці ще не в курсі, значить прилетіли щойно.

– Не було... - зрештою, визнається один із близнюків.

- А що сталося? – цікавиться Деян.

- Сталося? Принц одружився! - повідомляю радісну звістку.

- О! Потрібно б привітати, — здається це каже Роксі.

- Хоч на Караді? Чи повернулася Ельвіра? – цікавиться другий брат.

- Ні, швидше за все це Карада, — трохи подумавши, видає Деян.

- А тоді зрозуміло, чого він такий шалений з ранку, — підморгує і регоче Кред.

- Так... Плем'яшка ректора йому так просто не дасть! – вторить йому Деян.

- На Караді він одружився! І залиште свої вульгарні жарти при собі! Я окремо розберуся і з вашим загулом, і з весіллям принца. Мене цікавить, чому ви не виконуєте своїх прямих обов'язків — забезпечення безпеки принца?

– А що йому буде? Хіба що молода дружина доведе до знемоги вночі! - видає один із близнюків і всі знову іржуть, як коні.

- Брате Каради, вчора ввечері побив Раяна так, що довелося застосовувати примусовий обіг для регенерації! - повідомляю зло, намагаючись хоч якось достукатися до них.

- Нічого се! - свиснув Деян. - Як так вийшло? З принцом ми вчотирьох не можемо впоратися!

- Раян не чинив опір, найімовірніше, це була вимога Каради, – тепер я розумію, що це була погана ідея – щось їм пояснювати. Треба було просто прибити всіх трохи.

- Дівча з принца мотузки в'є! А якби брат убив Раяна? - доходить нарешті до Деяна.

- Ось і мене це питання мучить: про що ви думали, залишаючи принца без нагляду? А якби Ярд убив його?

- Ярд? Ярд – брат Каради?

– Ви з ним знайомі?

- Ні, але чули.

- Кажуть що Ярд – скажений. Якщо його зачепити.

Мої підопічні, здається, перейнялися усвідомленням того, що наробили.

- Так, принц дивом вижив. Нічка була та ще. До речі, як ви думаєте, коли Грег дізнається про все, що на вас чекає?? І зауважте, «коли», а не «якщо»!!

Я навіть сам зіщулився, представивши гнів Грега, який гарантовано нас чекає. Коли? Та приблизно за два тижні. Шлях до королівства з Імперії займає близько семи днів. Не сумніваюся, що Грег в Академії має очі та вуха. І йому регулярно повідомляють про все, що тут відбувається. А така подія як одруження сина напевно не пройде непоміченим! Грег одразу ж прилетить, як тільки дізнається, що трапилося у всіх барвистих подробицях.

Тож чекаємо... Грома серед ясного неба.

***

Кай

- Отже, дайте мені відповідь, так, де ж ви були два дні? - шиплю на них, намагаючись тримати себе в лапах і не прибити раніше.

- Наставнику, ну ми тут... - мямлить бугай Кред.

- З друзями загалом... - Роксі намагається сформулювати думку, озираючись, як завжди на брата.

- Деяне, ти тут за старшого як би, тобі й відповідати, — звертаюся до найкмітливішого з моїх підопічних.

- А хто мене старшим призначив? – шипить обурено Деян.

- Принц і призначив, а я з ним згоден. Так що дай відповідь мені, вас навіщо сюди відправили??

- Ну, це... принца охороняти! - гордо повідомляє мені Деян.

- Мені здається, чи ви не виконуєте своїх обов'язків? - затятим голосом питаю я, подумки закипаючи.

- Та хто ж знав, що так вийде...

– А вам і не треба знати! - ричу я в сказі. Ось дурниці!! - Вам просто треба бути весь час поряд із принцом!

- Так він біситься, коли ми за ним ходимо! - огризається Соко.

- Ага, і регулярно обіцяє щось нам відгризти, – підтримує його брат.

- Наш принц майже такий же шалений, як і брат Каради! - Хто б сумнівався, що Роксі підтримає брата.

- Сімейка вийшла... гримуча суміш... - знову бурчить Кред. Щось він сьогодні надто балакучий.

- Досить! - ричу я, не можу більше вислуховувати їх обурення. Хоча б тому, що сильно з цим і не посперечаєшся. - З цієї хвилини від принца ні на крок! Соко та Роксі, ви ходите за Карадою, як її тінь!

- А якщо дівчинці в туалет закортить??

- Значить, один стоїть під дверима, а другий під вікном!

- Та з нас вся Академія сміятися буде!

- Краще якщо ваші родичі на вашій страті плакатимуть? - здається, до моїх підопічних починає доходити. Продовжую, сподіваючись закріпити успіх. - Ви ж були присутні на страті бунтівників? Хочете на помості лежати? Повірте, навіть у підземеллі, в очікуванні страти не солодко. Так що вмикайте свої мізки або що у вас там є, і займіться тим, для чого вас сюди відправили! За безпеку принца та його дружини ми з вами тут своєю шкірою відповідаємо! В прямому сенсі! Тож зараз по кімнатах.