Знову нема світла? - Оля

-давайте знайомитися. Я Каріна Вінстон

-рада знайомству. Я Даніелла Корс

-невже ви нащадок тієї самої Корс?

-так, я її нащадок

-що ж, цікаво, який ви курс? Звідки приїхали до столиці?

-перший. Для всіх є версія, що я виховувалася в палаці, але це не так, деякий час після смерті матері я жила в монастирі святої Еліз. Останні роки мама провела там. Вона хотіла спокою, якого їй не давали. Пізніше мене забрала моя тітка та опікувалася мною. Два роки тому вона теж померла, тому я залишилася одна

-і де ви жили весь цей час?

-у мене були деякі кошти. Після смерті тітки всі її накопичення перейшли мені, а так як мені вже було 16 мені дозволили жити без опікуна, але до мене раз на місяць будуть навідуватися і перевіряти як я живу

Історію я придумувала на ходу, схоже в мене непогано виходило, бо жінка наче повірила 

-у тебе було важке життя

-це так

-що ж, досить про сумне. Скажи краще як ви познайомилися

-ми

-Едгард, дай розповісти дівчині

-тітка перед смертю сказала, що мені потрібно робити. Перед тим як я маю піти в академію то маю прийти в палац. Там мені допоможуть і влаштують в найкращу академію. Ми познайомилися в палаці, коли я приїхала. Ваш син був дуже злим тоді, пару раз нагрубив мені і не повірив в те, що я обрана

Сказала я тільки половину правди, адже так воно і було, він був злим. Нагрубив мені та не повірив в те, що я обрана, та й я сама в це не вірила

-пізніше я познайомилася з вашою донькою. Ми одразу знайшли спільну мову та пізніше навіть стали подругами. Ваш син не раз допомагав мені. Я й сама не помітила як почала закохуватися. Він схоже теж, так ми і почали зустрічатися 

Сказала я навіть і не збрехавши. Хлопець справді мені багато допомагав, а я почала закохуватися, але одразу зрозуміла, що потрібно викинути ці почуття з голови, та й значення цьому не придала, адже в мене таке не раз бувало, а почуття проходили, з часом. Коли я не бачила цю людину довго то думки про неї самі виходили з голови

-я дуже рада за вас

-що ми про нас весь час говоримо, мамо, як ви? 

-потиху, синку. Живу в палаці. Допомагаю твоєму брату. Ні, він чудово все робить, але кров молода, звичайно він може помилятися, навіть я в свої не молоді роки помиляюся, а він ще зовсім молодий 

Сніданок пройшов спокійно та коли ми вже розійшлися хлопець заговорив

-вже сьогодні можна йти в бібліотеку

-ну тоді пішли, куди йти? 

-сюди, у мене тільки одне питання, що це було таке? 

-ти про що?

Сказала я знаходячись в своїх думках

-ти так легко відповідала на питання

-за ці роки я навчилася це робити, дуже часто мала придумати відповідь на ходу та так правдоподібно розповісти, щоб мені повірили

-тоді все ясно, до речі, ми прийшли

Хлопець відчинив двері та ми ввійшли в бібліотеку. Бібліотека була в непоганому стані, єдине це пил. Він був всюди, одразу помітно, що ніхто не був тут досить давно

-що ми шукаємо?

-сама незнаю, поки давай подивимося книги про Омелію Корс 

-непоганий початок

-Омелія Корс 

На стіл впало купа книг

-о ні. Знову, я ще від минулого читання не відійшла

-ми шукаємо не відомості написані в книзі, можливо, щось буде саме в книзі

-можливо, тоді перегортуємо всі сторінки?

-так

Гортали всі сторінки ми довго, ні в одній книзі нічого не змогли знайти, як тут мені до рук попала остання книга та там я знайшла незрозумілі цифри

20 1 105

-Едгард, подивись, що я знайшла

-що там?

-20 1 105

-і що це означає?

-сама незнаю, можливо, це якась загадка

-ти з її світу, якщо хто і зрозуміє цей шифр то це ти

-ми жили в різних реальностях. Мій світ коли вона жила був зовсім не такий як зараз, тому не факт, що я зрозумію, але я спробую, раз тут більше нічого шукати то пішли

-ну пішли

-практики нема, пропоную завтра піти прогулятися містом

-чудова ідея, я за

-тоді завтра після сніданку підемо до міста

З самого ранку я була як вичавлений лимон. Всю ніч думала про цю загадку, що залишила нам Омелія 

-тобі потрібно вставати

-от бачиш, Катіно. Все ж таки навчила тебе. Встаю

Я швидко встала та не дивлячись на свою втомленість я бадьоро пішла в ванну кімнату та прийняла холодний душ. Для того, щоб бути бадьорою цілий день. Після цього я швидко привела себе в порядок та пішла на сніданок. Вся сім'я Едгарда була в зборі, не вистачало тільки нас, а щоб мені було комфортніше хлопець сказав, що прийде трохи пізніше ніж я, щоб я не прийшла останньою 

-доброго ранку 

-і тобі

Відповіла мені мати Едгарда

-у вас є якісь плани на день?

-є, мамо, ми хочемо піти в місто після сніданку

Це вже був Едгард, який саме ввійшов та сів біля мене

-це чудово, синку, можливо я теж піду з вами? Якщо ви не проти

-ні, мамо, ми не проти, а навпаки будемо раді твоїй компанії

-це чудово

-тоді зустрінемося через 30 хвилин на дворі?

-добре, синку

Коли ж ми закінчили сніданок то я причепилася до хлопця з розпитуваннями

-нащо це все?

-ти про що?

-про те, що твоя мама піде з нами. Ні, я не проти, але мені буде трохи некомфортно

-це точно ти? Людина, яка нічого не боїться, яка прямо перед моїми очима суперечила імператору зараз боїться такого?

-я не боюсь, не плутай ці почуття. Тільки дивись, щоб мати потім мене не зненавиділа

-і за що ж цікаво?

-я до його улюбленого синочка відношуся не так як треба

-яка різниця коли ти й так хочеш повернутися додому? Тим більше мене все влаштовує, а вона потерпить

-тоді я спокійна, чого стоїш? Пішли швидше 

-ну пішли 

Сказав хлопець посміхаючись та пішов за мною. Цілу дорогу я підколювала його посміхаючись, а хлопець тільки те й робив, що слухав та посміхався. Інколи вкладаючи пару слів, як тут мама Едгарда сказала те, що ввело мене в короткий ступор, але я швидко прийшла в себе та відповіла їй