Знову нема світла? - Оля

Даша

Ми вступили в портал та нас зустріла молода синьоока дівчина з білявим волоссям. Вона була досить молода, але в її очах виднівся досвід, одразу помітно, що дівчина багато пережила

-доброго дня

-і вам

-то ви ті самі щасливчики, які змогли відправитися на практику в нашу імперію? Вітаю вас

-дякую

Сказав хлопець з награною ввічливістю 

-мені повідомили про ваші цілі, а так як некромантів у нас практично нема то практики не буде. Ви відправляєтеся до палацу. Зустрічаєтеся там з імператором і все обговорюєте з ним. Я проведу вас 

-не потрібно. Вкажіть координати і ми відправимося до палацу

-добре

Дівчина проговорила координати та ми відправилися через портал, який відкрив хлопець до палацу

-і чого ти такий грубий?

-такий як завжди

-я ж бачу, що щось не так

Ми саме йшли палацовим коридором та я почала йти спиною, щоб чудово бачити лице хлопця, періодично поглядаючи за спину

-Даніелла, можливо, досить цих питань? Відповідь й так не отримаєш

-то тепер я знову Даніелла. Цікаво, знову вдягнув свою залізну броню, а так добре все починалося. Добре, домовилися. Я замовчу, але ти ще пожалкуєш про це, от ображуся на тебе і все

Сказала я та не помітила як ледь не врізалася в якогось хлопця, який саме виходив з дверей

-вибач. Я не хотіла

-розумію, то ти та дівчина якій потрібна моя допомога?

-то ви імператор? Ще раз вибачте

-нічого

-брате, радий бачити 

-і я тебе, Едгард, можливо, пройдемо в кабінет і ви мені все розповісте?

-так, було б чудово

А я так і стояла в ступорі від того, що цей хлопець виявився імператором. Це нагадало мені як я саме попала сюди. Коли виявилося, що Едгард принц. Його поведінку останнім часом я не розуміла

-ну, розповідайте

-це

-можливо я сама про себе розповім і про ситуацію?

-що з тобою робити, розповідай 

Незнаю скільки я розповідала про все, що зі мною відбулося, але за вікном вже темніло

-тобто я правильно все зрозумів? Ти хочеш потрапити додому, для цього тобі треба в палацову бібліотеку? Ви стільки часу шукали спосіб, щоб вона повернулася додому, але в мене є одне питання. Як це дозволив імператор? Він би не зміг втратити такий шанс ввійти в історію та стати правителем всього світу

-не зміг би, це правда

На цей раз говорив хлопець

-батько і не знає про наші махінації, це все таємно

-Едгард, я не очікував. Ви змогли провернути таку аферу. Ви приховали таке від імператора, це неймовірно. Я розумію як тобі боляче, тому даю вам дозвіл, бібліотека в вашому розпорядженні 

-дякую тобі, брате

-якщо з цим розібралися то є ще кілька питань, як Аманда?

-непогано, теж допомагає Даші, а мама?

-живе в палаці. Я впевнений, що буде рада тебе побачити. Хоче, щоб ти поскоріше одружився. Весь час згадує Фенегал, якщо прийдеш з звісткою про те, що немає дівчини то весь мозок тобі виїсть чайною ложечкою, та й кандидатка в тебе є. Подумай про це. Вже пізно, вона мабуть спить, тому в тебе є час на роздуми

-а мене запитати не хочете?

-вона не така як інші. Повір, ця так просто не погодиться

-ображаєш, за допомогу можу теж разок допомогти, але не чіплятися

-домовилися

-ми, мабуть, підемо, брате

-так, йдіть. Вам вкажуть на кімнати, які підготували для вас

Ми вийшли з кабінету та хлопець заговорив

-Дашо, тобі не потрібно це робити. Про нас й так ходять плітки

-я вже чула, а тобі не раз казала, що на плітки байдуже, тому не перебільшуй, а краще пішли вже

Я швидко капітулювала від хлопця та схопила першу дівчину, що попалася мені на дорозі 

-можеш сказати де моя кімната?

-прямо й направо. Ваша кімната 3, принца Едгарда 2

-дякую

Я з ним ще й близько живу, ой не добре. Я йшла до своєї кімнати безкінечним коридором обдумуючи свої почуття. Ні, з цим потрібно щось робити. Це проста закоханість, симпатія, таке буває. У мене не раз таке було. Заспокоювала я себе цими думками, але не змогла заспокоїти, як і колись. Собі та всім кажу одне, а на душі зовсім інше. З такими думками я і заснула

Ранок

Я встала від того, що якась дівчина розбудила мене та швидко бігала кімнатою

-що відбувається?

-я маю допомогти вам зібратися. Вас будуть чекати

-де? 

-на сімейному сніданку

-я не частина цієї сім'ї

Сказала я з просоння та плюхнулася назад в ліжко 

-ви ж казали, що зможете зіграти роль дівчини принца Едгарда

-я про це вже й забула. Як тебе звати?

-Катіна

-чудово, Катіна, а я Даніелла. Так до мене і звертайся

-добре, Даніелло

-допомагати мені не потрібно. Я все зроблю сама. Ти головне скажи як в вас одягаються, зачіски які. Я вперше тут

-звичайно, давайте я вам допоможу все ж таки

-давай. Тільки в мене є прохання, звертайся до мене на ти

Вже через 30 хвилин я була готова до виходу та саме роздивлялася себе в дзеркалі

-тебе ще довго чекати?

-та я вже готова. Чекай, ти що, мене чекаєш?

-а що робити? Ти сама палац рознесеш, а мені це не потрібно

-ображаєш, не лише палац, а ще й прилегле до нього місто

-ти ж у нас тепер магією володієш. Як я міг забути, якщо раніше постраждав би палац, то зараз ціле місто

-невже ти в мені сумнівався?

-ніколи, ти краще скажи ти готова чи ні?

-вже хвилин 5 як готова. Взагалі в усьому винний ти

-я і не сумнівався, що ти це скажеш, пішли давай

-ну пішли 

Ми вийшли з кімнати та я всеодно не замовкла 

-ти мені краще скажи, чому твій настрій змінюється кожну хвилину?

-так потрібно. Я маю тримати марку

-за це я ненавиджу цей світ, хоча про що я говорю. В нас не краще. Всі бояться опуститися в очах інших людей, бояться помилитися, бо їх одразу засміють, але я ніколи не була така як інші. Мені було плювати на їхню думку 

Саме коли я договорила ми ввійшли в зал. Все тут було в квітах. За столом було всього 4 стільця, схоже тут будемо снідати тільки ми, імператор та мама Едгарда. За місцем господаря сидів брат Едгарда. Справа від нього, ніби показуючи, що вона права рука імператора сиділа мати Едгарда. Пустували всього два місця, одне зліва від імператора, а друге трохи далі, Едгард пройшов до столу, притягнув стільчик та вказав мені, щоб я сіла, а сам сів біля імператора. Ім'я якого я не пам'ятала, хоча мені його мали б казати, Аманда щось казала, точно, Ніколас, згадала