Ринок Троєщина - Олег Петренко

Василь Іванович уважно дивився на чоловіка і розглядав його, і у нього виникали різні думки. Така зустріч, у яку було важко повірити, стала справжньою.

Василь Іванович:

- Я дуже радий, що ви прийшли до мене. Якщо чесно, у мене навіть немає слів, щоб з вами розмовляти. Я настільки здивований, що зараз збентежений до повного мовчання, але все ж якщо ви сюди прийшли, я зараз думаю про різне, і мені важко повірити в те, що зараз переді мною сидить така важлива людина, яка до мене ставиться з добрим словом.                 

Олександр:

- Не дивуйтеся. Це звичайна справа. Не легко сприйняти такий перехід з одного світу в інший, але це правда і такі двері створили наші вчені і завдяки їм ми бережемо час у пересуванні і за секунди можемо потрапити туди, куди нам потрібно. Не турбуйтеся це все безпечно.

Василь Іванович:

- Дякую вам, що ви до мене прийшли. Мені достатньо слів і навіть вашої присутності в моєму кабінеті вже достатньо, щоб побачити вашу подяку.

Олександр:

- За вашу роботу я хочу зробити подарунок від нашого світу.

Василь Іванович нахилив голову, йому стало якось не по собі:

- Чесно кажучи, мені якось незручно брати у вас подарунок. Мені достатньо того, що ви сказали. Я ніколи ні в кого не брав гроші та подарунки. Достатньо добрих слів від душі цього вистачить. Я не хочу у вас нічого брати, тим більше подарунок. Це якось не за моїм значенням.

Олександр:

- Я вас розумію. З вами повністю згоден що ви відмовляєтеся брати від мене подарунок, але все ж таки ця зустріч важлива і подяка так само повинна відбутися і в будь-якому випадку ви зобов'язані погодитися на взяття подарунка, а інакше ніяк.

Василь Іванович:

- Я дуже дякую вам, що ви так наполегливо хочете зробити мені подарунок, але мені незручно у вас брати його. Я не зможу взяти ні у вас жодного подарунка і в мене так було з самого дитинства і досі, і так буде в майбутньому, а мені досить добрих слів. Це буде найкраща подяка людини, яка хоче насправді мені бути вдячною і на цьому вистачить.

Олександр:

- Я вас розумію, що ви не можете взяти подарунок. Що у вас є певні пробудження щодо себе та свої правила, які ви не можете порушити. у мене цей подарунок, і тільки так зможу піти. Якщо ви не візьмете, я сидітиму тут до останнього дня вашого життя.

Василь Іванович подумав:

- Тоді я з радістю поспілкуюсь з вами стільки часу, скільки вам потрібно, хоч цілу вічність. Я маю багато тем для розмови і можу аналізувати різні речі протягом багатьох годин і далі це все аналізувати. Люблю аналіз і дуже радий з вами поспілкуватися.

Олександр посміхнувся:

- Ви мене не зрозуміли. Це не жарт, я хочу щоб ви взяли цей подарунок і ми з вами не сперечалися і не вигадували наречену, щоб один одного вмовити залишитися на своєму боці.

Василь Іванович почав думати, а Олександр дивитись на нього:

- Добре, якщо ви так наполегливо захотів щоб я взяв подарунок то я його візьму але це виняток тому що ви з світового правління та з'явилися саме у моєму кабінеті. .

Олександр:

- Я вас добре розумію і це дуже добре, що ви так живете і це також додає до вашого життя можливостей, і ми це цінуємо.

Олександр підвівся і з кожного крісла підійшов до Василя Івановича, дістав з кишені обручку, а це було величезне кільце з великою літерою « W » і уважно подивився на Олександра.

Василь Іванович ще раз уважно подивився на Олександра і на обручку, а потім сказав:

- Нічого собі. Я ніколи такого ніколи не бачив. Мабуть, стоїть цілий стан.

Олександр:

- Це безцінна каблучка і дарується тільки особливим людям, які насправді це заробили своєю працею і тільки так, а так його ніде не придбати і не знайти у світі. Тільки я можу вам подарувати і одне єдине в усьому світі. Я хочу, щоб це кільце було ваше і воно буде вас захищати від різних злих сил, демонів і нечисті, яка приходитиме за вашим життям, а ви почуватиметеся в повній безпеці. Тому я хочу дати вам це кільце, щоб ви були у безпеці і надалі продовжую працювати як працюєте. Як ви вже зрозуміли, що ви маєте значення для нас, а ваше значення - це те, що ви виконуєте роботу сумлінно і допомагайте людям.

Василь Іванович уважно вислухав Олександр і відповів:

- Дякую вам за подарунок. Дуже вдячний вам, що ви мені даруєте це кільце.

Олександр простягнув руку і Василь Іванович потягнув свою руку вперед, і Олександр поклав обручку в долоню. Уважно глянув на обручку і надів її на палець.

Олександр:

- Носіть це кільце завжди. Ніколи його не знімайте. Це ваше кільце і це наш подарунок від вас. Воно завжди буде вас захищати, і тут найсильніший захист від усіх злих сил, від усього поганого. Тепер ви можете бути впевнені в тому, що в будь-якому випадку ви матимете перевагу над усіма демонами і тими силами, які з'являтимуться у вашому житті з поганими намірами і легко перемагатимете демонів.

Василь Іванович вислухав Олександра: