Аметистовий браслет для Аглаї - Катерина Федоровська

- Мовчиш? – гаркнув злісно. – Усе зрозуміло, так я і думав! Маю справи, треба полагодити браслет, який зламала мати. Бо ж ти так хотіла цієї вечері! Ти так прагнула дізнатися таємницю моєї сім’ї. От і маєш тепер! А мені розгрібати.

І грюкнувши кулаком по одвірку, розчахнувши злісно двері, вийшов геть.

Аглая ж усвідомила, що не матиме спокою, доки не побачить, який вигляд має ця жінка. А для того, щоб її побачити, необхідно було дати їй браслет.

Відчуваючи себе підло обманутою, вона підійшла до вікна й розчинила його навстіж. Вечірній свіжий протяг ніби трохи тверезив юну голову, пронісся кімнатою та майнув у відчинені двері. Споглядала, як вантажилася в графську карету вся прислуга й постукотіла вона по кам’яній доріжці з панського двору. Аглаї й самій хотілося поїхати звідси, але після того, як переконається в правдивості слів служниці.

Проте юна графиня все одно не могла вигадати, як би їй побачити свою суперницю. Жодного портрета Клотильди в домі. Та й логічно. Хто б малював вихованку графині? Лише члени сім’ї мали таку честь прикрашати своїми портретами стіни родового маєтку.

А поряд із запахом насиченого різнотрав’я пробудженої весни, повіяло в кімнаті й терпким ароматом зради.

Бо ж відчула Аглая, стоячи біля того розчахнутого вікна, як прибирається із її шиї медово-золотисте волосся. І ковзають по тій тонкій шиї руки чи губи невидимого гостя.