Свято Червоної Косинки - Тетяна Гуркало

Але сьогодні в корчмі був саме ельф. Світлий. З підозріло привітною посмішкою. Лялянівель через цю посмішку навіть завмер на декілька секунд. А потім обдарував родича знайомим смиканням куточка губ і рішуче до нього пішов. Іще більш рішуче схопив за комір… і ні, пику бити відразу не став. Для початку він майже впечатав у цю пику листок зі своїм малюнком і тихо, але дуже проникливо (у Дарки мурахи по спині з тупотом забігали) загарчав:

— І що ось це все означає?

Незнайомий ельф спробував відвести від свого обличчя листок, мабуть роздивлятися настільки впритул було незручно. Зліва за стійкою без особливого ентузіазму заворушився чоловік, і Дарка помахала в його бік кочергою. Навіщось вона ж її перла. З кухні виглянула і тут же пропала дівчина. А більше нікого й не було.

— Може двері закрити і підперти? — спитала Дарка.

— Ні, — суворо відповів Лялянівель, продовжуючи втискувати в лице родича листок. — Це буде підозріло.

— Здається, він так нічого роздивитися не може, — зауважила дівчина.

І на її подив впійманий чоловіком за комір ельф недоречно хихикнув. Ні, щоб вилаятися. Ненормальний якийсь. І зовсім не темний на вигляд, ось що дивно, насправді.

Чи це вона просто якось не так тих темних ельфів уявляла?

Шановні читачі, якщо вам подобається, не забувайте поставити вподобайку і коментувати. Мені буде дуже приємно і воно насправді надихає. Якщо подобаються ілючтрації, заглядайте в блоги, або новостворену групу в фейсбуці — я зараз, коли є час, граюся з ШІ і те, що отримую, мені подобається, хоча іноді доводиться замальовувати в ФШ зайві пальці, руки, ноги... )))