Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

Спершу Веда боялася, що їй не вдасться заснути через відчайдушні думки, які пожирали душу, потім, що сон все ж таки прийде, але буде наповнений такими жахливими видіннями, що краще й зовсім не засинати.

Зломлена нападом паніки та жаху, Веда мало не попросила Х'ярго залишитися поряд з нею на всю ніч. І лише неймовірним зусиллям волі змусила себе байдуже попрощатися з ним.

Після всього пережитого, побаченого, незрозумілого, що не мало ніякого  логічного пояснення, їй хотілося хоча б комусь довірити свої думки. Але бути занадто відвертою  з вампіром, який  навіть і не приховує своєї зацікавленості, Веда побоювалася. Вона нічого не знала ні про світ, у який потрапила, ні про тварей, що його населяють. Світ чужий, можливо ворожий, можливо несучий загибель... Вона відчайдушно  шукала відповідь на питання: навіщо Гнат закинув її в такий небезпечний світ, заради чого?

У неї більше й сумнівів не залишилося, –  все, що відбувається, то Гнатова воля! 

Звичайно, в те, що Веда поїхала кудись на відпочинок, оточуючі повірять беззастережно, ніхто і не на мить не запідозрить Гната в обмані. Але як він  буде викручуватися, якщо вона не повернеться? Приховувати можна тиждень, місяць – а далі? Занадто багатьом людям доведеться брехати, надто багато зв'язків обривати… 

Ах, Гнате, Гнате! Хто ж ти такий? Які таємниці приховував увесь цей час?

Думка, що він прикидався, що вся його щира турбота про неї – фарс, насправді  ж він просто чекав потрібного моменту, занурила Веду у вир гіркого розпачу.

Їй хотілося померти. Вона раптом ясно згадала з якою легкістю вдавалося Гнату вирішувати нерозв'язні, буцімто, проблеми. А аварія? Адже вони відбулися тоді незначними подряпинами, а там ніхто не мав можливості  вижити… Так потім говорили експерти і здивовано розводили руками…

– Випийте, пані! – відірвала її від похмурих думок Тисія, – це допоможе вам заснути.

– Я не хочу спати, я боюся снів… – сказала Веда.

– Це позбавить вас снів… – м'яко посміхнулася Тисія.

Веда мовчки взяла чашку з її рук і випила. Навіть якби служниця запропонувала чисту отруту, – їй уже було все одно.

Потім вона відкинулася на подушки та заплющила очі. Заснула миттєво, і сама не помітила, як. Вночі прокинулась на мить, – здалося, хтось увійшов до кімнати, але видіння було надто туманним, і вона вирішила, що це лише проблиск сну…

Остаточно прокинувшись перед світанком, Веда сіла в ліжку і з насолодою потяглася, почуваючи себе бадьорою та відпочилою. Вчорашні думки нікуди не поділися, але вони більше не палили її серце розпеченим залізом, а просто текли повз: ліниво і плавно.

У двері тихенько постукали, а потім вони відчинилися. У кімнату ковзнула незнайома служниця: молоденька дівчинка з коротким білявим волоссям і круглими, рум'яними щічками.

– Ваш одяг, пані. А це халат, якщо захочете надіти після ванни, – благоговійно, пошепки вимовила одна.

– Дякую, – розгублено посміхнулася Веда. 

Їй все ще було ніяково приймати повсякденно той факт, що про неї дбають служниці.

Потім з'явилася і чорноока Тисія. Вона поставила на столик біля ліжка золоту тацю з чашкою кави  і книгою в простій темній палітурці.

– Що це? – запитала Веда, вказуючи на книгу,  –  Замість ранкових новин?

– Легенди та пророцтво Араоша – короткий огляд. Хазяїн звелів, щоб ви прочитали, – з поклоном відповіла Тисія.

– Я прочитаю, на дозвіллі… А де Х'ярго?

– Я скажу йому, що ви хочете його бачити! – ухильно відповіла Тисія.

– Ні, не кажи  поки нічого! – поспішно відповіла Веда, – Я хочу ще побути одна!

– Як забажаєте, пані!

Веда почекала поки служниці вийдуть з кімнати, потім зробила ковток гіркої, пекельно міцної кави. "Звідки вони тільки довідалися, що я люблю саме такий міцний?" –  подумала здивовано і відкрила книгу, щоб швидко переглянути зміст, але вампірські історії несподівано захопили її.

Веда дізналася, що вампіри з'явилися на землі дуже давно, коли людей ще не існувало, а світом володіли племена, що прийшли з інших меж Всесвіту. Потім були створені люди, і поступово їхня раса, стрімко розмножуючись, витіснила всі інші. Землю віддали на повне розпорядження людей, а колишні мешканці розселилися по найближчих, недоступних для звичайних смертних, світах. Але деякі з них, у тому числі і вампіри, все ще мали змогу відкривати дорогу до людського світу.

Вампіри користувалися цим частіше за інших, – спробувавши якось людської крові, вони вже не захотіли від неї відмовитися. До певного часу вампіри вільно існували серед людей. Вони вигадали безліч казок про себе і навіяли їх людям. Казки ці досі гуляють Землею, розбурхуючи уми і серця особливо сприйнятливих та романтичних.

Вампіри відчували свою силу і вседозволеність, вони зловживали полюванням, тому доступ до людського світу для них закрився.

Х'ярго зумів домовитися зі хранителями переходів, пообіцявши, що він особисто стежитиме за дотриманням правил і не дозволить своїм підданим робити багати шкоди, але незабаром його спіткало прокляття гірських шаманів. Так вампіри залишилися без людської крові і змушені були пристосовуватися до нових умов. Веда з подивом дізналась, що стати вампіром, насправді, не так  вже й легко! Для цього бажаючий  повинен потрапити до Араоша, хай навіть уві сні, наповнитися його енергією, а власну кров віддати не просто рядовому вампіру, а комусь із нащадків первонароджених  – тільки тоді у нього виростуть ікла, і він стане повноправним членом вампірського товариства. Тому вампірів небагато. Вже давно їхні ряди ніким не поповнювалися.